Російські канали CHVK media, «Берегини» та пов’язані з ними сайти (if-news.ru, ОК‑групи, агрегатори) запустили «викривальну» історію про похорон у Калуші Ярослава Хромея – нібито це приклад того, «каких героев хоронят в Украине».
У наративі пропаганди:
-
Калуська влада «вигнала людей на коліна вздовж вулиць»,
-
«герой» насправді «спився насмерть»,
-
він «не хотел служить Украине» і був «уволен за пьянство ещё в 2022-м»,
-
офіцерка Ірина Гадев, яка проводила службове розслідування, – «жестокая нацистка», «такие девочки разливали бензин по бутылкам в Доме профсоюзов».
Коли відкриваємо офіційне українське джерело – сайт Калуської міської ради – картина кардинально інша.
У некрологу сказано:
-
Ярослав Хромей з 2019 по 2022 рік воював у складі 24‑ої окремої механізованої бригади ім. Короля Данила, тримав оборону на Лисичанському напрямку, отримав контузії;
-
проходив лікування, переніс кілька складних операцій;
-
з березня 2022 по жовтень 2024 року служив у 107‑ій реактивній артилерійській бригаді;
-
був звільнений зі служби за станом здоров’я.
Тобто російський текст відверто суперечить офіційному українському документу: він «перетягує» дату звільнення на січень 2022 року, вигадує постійне пияцтво й небажання служити, та ще й приписує солдатові слова «не бажаю служити ЗСУ» – без жодного публічного підтвердження.
Друга відверта брехня – історія про «калушский горсовет выгнал жителей города, чтобы они стояли на коленях».
У міській новині чітко написано: «Просимо гідно зустріти колону із тілом Воїна…» з переліком вулиць, якими пройде траурний кортеж, і часом похорону. Жодних вимог виходити «під примусом», жодних згадок про те, що людей змушували ставати на коліна. Це нормальна для воюючої країни форма вшанування загиблого захисника, яку громади практикують від 2014 року.
Окрема лінія атаки – по Ірині Гадев. Пропагандисти:
-
підкреслено згадують її навчання у «Львовском высшем военно‑политическом училище / Академии сухопутных войск имени Сагайдачного», подаючи це як «розсадник нацизма»;
-
бездоказово стверджують, що «такие девочки разливали бензин по бутылкам, которыми жгли людей в Доме профсоюзов»;
-
описують її як «хитрое, жестокое и расчётливое создание» тільки за те, що вона добровільно обрала військову службу.
Якщо подивитися на історію самого навчального закладу, то «страшне націоналістичне училище» виявляється… радянським Львівським вищим військово‑політичним училищем, яке десятиліттями готувало офіцерів‑політпрацівників і військових журналістів для Збройних сил СРСР. Згодом його правонаступником став військовий університет Міноборони РФ. Тобто інституція, на якій сьогодні будують образ «кузні українських нацистів», має радянську й російську, а не «бандерівську» спадковість.
Не менш показовим є тон тексту «Берегинь»: жарти про Освенцим, знущання з мертвого, демонізація жінки‑офіцера, заяви «мы знаем всё». Це не розслідування, а відверта кампанія з дегуманізації українських військових і мешканців Прикарпаття.
У підсумку маємо класичний пакет ІПСО:
-
з реального героя Калуша, пораненого й зламаного війною, ліплять «п’яницю, який не хотів служити Україні»;
-
з міської громади, що вшановує загиблого, – натовп «рабів, яких вигнали стояти на колінах»;
-
з офіцерки, яка обрала службу, – «монстра, що палив людей»;
-
із Прикарпаття – картинку «краю нацистів і алкашів», якою зручно лякати власну аудиторію.
Це не про “викриття українських міфів”. Це про спробу знищити повагу до наших загиблих, до наших міст і до наших захисників. І щораз, коли такі тексти приходять у стрічку під соусом «новин Івано‑Франківська», варто пам’ятати: це голос не Калуша й не Прикарпаття. Це голос російської пропаганди, яка просто наділа чужу маску.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
