В одному невеличкому місті жила одна побожна дівчина, яка майже щодня ходила на Службу Божу.
Якось виходячи з храму, вона побачила жебрака, який просив милостиню. Коли вона подивилася йому в очі, їй стало дуже жаль її. Тієї миті дівчина засунула руку в кишеню, аби дістати бідняку хоч якусь копійку, але не знайшла в кишені нічого.
Тоді вона згадала проповідь священика який казав: «Коли хочеш допомогти людині, але не маєш грошей чи ще чогось, чим ти міг їй би допомогти, то помолись за ту людину — це найкраща допомога, яку ти міг би їй надати».
Дівчина в думках попросила Бога, щоб Він дав жебракові те, що він найбільше потребує, і пішла собі далі.
Через деякий час, коли дівчина прийшла на Божественну Літургію, вона побачила в храмі бідняка, за якого тоді помолилася.
Чоловік стояв на колінах і молився перед Кивотом.
На її обличчі з’явилася посмішка, вона зраділа, що змогла допомогти бідній людині, яка потребувала допомоги.
Ця дівчина нічого такого особливого не зробила, вона просто щиро та з вірою помолилася до Господа і Він вислухав її. У нашому щоденному житті ми також молимося до Бога, і часто розчаровуємося в наших молитвах. А все через те, що ми маємо мало віри в серці і часто не помічаємо як наші прохання стають реальністю.
Молись з вірою та щирістю, і тоді всі твої прохання дійдуть до Бога!
Із Facebook-сторінки Артема Донецького
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
