«Я не можу вділити вам шлюбу» — слова священика шокували молодят

«Навіть якби вам якимось чудом вдалося витягнути сюди Папу Франциска, то він також не зміг би уділити вам шлюбу». Молодій парі, напевно, не було смішно під час церемонії. Цю несподівана проповідь бачили майже мільйон користувачів Інтернету!

«У  мене для вас важка новина на початок. На жаль, я не можу уділити вам таїнство. Серйозно. Щойно я розмовляв з отцем‑настоятелем, і він теж не може уділити вам таїнство. Насправді. (Свідки й родина хапаються за руки і одне одного питають, у чому справа.) Я не жартую. Навіть якби приїхав єпископ, він теж не уділить вам таїнства. (молода серйознішає, її мама теж). Навіть якби вам якимось чудом вдалося витягнути сюди Папу Франциска, то він теж не уділить вам шлюбу! Цілком серйозно.

Бо я справді не можу вам його уділити. Але через хвилину після проповіді попрошу вас підійти ближче, перев’яжу вам руки і прийму ваші подружні обітниці. Прийму таїнство, яке ви взаємно собі уділите. Бо то ви уділяєте собі таїнство шлюбу, а не священик», — пояснив на кінець о. Маріуш Хировський.

Мама полегшено зітхнула.

Чому двоє молодих приходять до Церкви? І для чого це Таїнство? Звідки воно, і що це таке? Таїнство Подружжя — незвичайне; не священик уділяє його. Священик є свідком Церкви, і як свідок Церкви приймає шлюбні обітниці та благословляє в ім’я Церкви і Бога. Але не він уділяє таїнство. Священик уділяє таїнство в конфесіоналі і благословляє. Коли намащує хворого, уділяє таїнство. Коли хтось приходить до Причастя — теж уділяє таїнство. Проте в подружжі — це молоді обіцяють одне одного любити і беруть Бога за свідка того, що ця любов — вічна. Священик як свідок Церкви тільки стоїть, слухає і благословляє в ім’я Церкви і Бога. І все. Це ваше подружжя. У цей момент і все подальше життя ви будете служителями свого шлюбу.

Читайте також  Кабмін скасував: у поліції попередили водіїв - вимикати фари з 1 травня чи ні

Чому двоє людей у певну мить визнають, що те, що їх пов’язує, є таїнством? Що це означає — «таїнство»? Колись давно, коли хтось домовлявся з іншою людиною прислати когось від свого імені, то щоби підтвердити свою особу, брали якусь річ і розбивали надвоє. Або аркуш можна взяти і розірвати надвоє. Одна частина залишалася в кур’єра, інша — у того, хто має щось передати. Якщо скласти ці половинки й вони пасують одна до одної, то, значить, все правда. Це і є знак таїнства.

Чому люди приходять до Церкви, щоби укласти шлюб? Бо їхня любов доросла до того, аби стати таким фрагментом, який пасує до любові Бога; щоби хтось, дивлячись на них і на обручку на пальці, міг сказати: «Це таїнство». Тобто це знак, що ці люди так кохають одне одного, як Бог любить людину. Любов’ю, яка ніколи не скінчиться. Любов’ю, яка не ставить умов. Любов’ю, яка швидко забуває. Любов’ю вірною. А також любов’ю, яка не дбає про те, щоб мені було добре і приємно, а здатна до жертви. Ісус зробив це на хресті. І перед молодятами — ціле життя, щоб одне одному доводити: ця любов є таїнством. Тому подружжя цінні для Бога, бо їхнє життя, попри труднощі, клопоти, переживання, сварки, непорозуміння — не розпадається. Бо любов ніколи не закінчується.

Колись святий Августин роздумував про Божу любов і, дивлячись на обручки, що лежали на вівтарі, сказав таку мудру річ: «Обручка не має ні початку, ні кінця. Справжня любов не має ні початку, ні кінця. Народжується, розвивається й ніколи не закінчується». Августин говорить, що коли якась дружба чи любов розпадається, то вона ніколи не була справжньою.

Читайте також  Вже скоро: Тисячі українців втрачають земельні паї, що терміново потрібно зробити

Любов, яку молоді визнають перед усією Церквою, — це не тільки те, що їм добре одному з одним, бо це ще не любов; не те, що вони мають спільні плани, — бо це ще не любов; а те, що одне за одного готові віддати життя, готові віддати свою щоденність, працю, переживання, самотність, — ось любов, яка готова до жертви, яка вже доросла до любові, що є в Бозі.

Любов дозріває. Навіщо це таїнство? Бо ми просимо Бога про те, що по‑ людськи неможливо: аби двоє витримали разом усе життя, щоби це стало можливим. І Бог колись запитає не тільки, чи ви були добрими одне до одного, чи кожен з вас був щасливий на землі, а: «Як думаєш, чи вона була з тобою щаслива? А він був із тобою щасливий?»І потрібно неустанно Бога про це просити, бо людина сама з тим ради не дасть.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.