Одружилися ми з Петром рано. Тому перший час прийшлося жити зі свекрухою. З роботою та грошима було нелегко, я лише закінчила університет і отримувала жалюгідну плату, підміняючи час від часу бухгалтера.
Чоловік мій був ровесником і теж ще не досить міцно стояв на ногах. Прийшлося попроситися до свекрухи. Ми зайняли кімнату його брата, який саме служив в армії. Але не надовго. Одразу після його повернення ми мали з’їхати.
Взагалі молодший брат Петра – Василь був улюбленцем матері. Вона ні в чому йому не відмовляла, а ось до Петра ставилась прохолодніше. Не склалися стосунки з нею і в мене. Я їй не сподобалась одразу. Була я родом з села і вона часто називала мене образливо “селючкою”. Я взагалі в міру свого віку була скромною та тихою дівчиною, тому свекруха могла спокійно на мені відриватись. Я вважала за краще мовчати, бо принаймі вона дала нам прихисток.
Але я все ж рахувала дні до повернення брата. Ми тим часом економили та відкладали кошти на власне житло. Але тут все змінила моя вагітність. Я вже не могла терпіти придирок свекрухи. Вона не враховувала мій стан, а токсикоз у мене був просто жахливий, я ледь на роботу ходила. Але переступивши поріг рідної хати мене щодня чекали сотні домашніх справ.
Я не витримала і поскаржилась чоловіку. Він вирішив, що ми переїдемо на орендовану квартиру раніше, ніж заплановано. Я була на сьомому небі від щастя. Хоч не хороми, але власне житло, де я була господинею.
Ще й свекруха до нас не часто навідувалась. Але кожен її візит мав закінчитись скандалом. Вона немов вишукувала привід до мене придертися – то взуття не так складене, то тарілки дві в посудомийці. Але скоро вона мала на кого переключитися.
Брат молодший, як прийшов із армії, одразу у відрив пішов. Гуляв ночами. Дівок у будинок водив. А незабаром і жити одну з них привів до хати.
Вона була вже вагітною і виявилась нова невістка моєю протилежністю. Мало, що вона при надії робила все, що в такому стані заборонено, ще рота не закривала коли треба. Загалом, за якихось кілька років повернулося все для свекрухи з ніг на голову. Спочатку свекруха мене принижувала і обзивала, а тепер нова невістка ганяла її власною квартирою.
А ми незабаром одержали квартиру: чоловікові на заводі дали спочатку кімнату безкоштовно, а потім і квартиру. Зажили ми своєю родиною. Донька у нас підростала. Потім син народився. Зі свекрухою спілкувалися рідко та неохоче. Навіть чоловік не любив до них ходити.
Минули роки, діти наші виросли, свекруха постаріла, і почав братик зі своєю дружиною стареньку з квартири виживати. Почали моєму чоловікові натякати, що, мовляв, забирай матусю. Але після того, як вона з мене знущалася, мені вона теж була не потрібна. Я так прямо чоловікові й заявила. Він і сам усе розумів.
В результаті відвезли стару до села, до її старшої сестри, такої, як і вона, нікому не потрібної. Там вона одразу почала здавати. І трьох років не протягнула.
Ця історія стала для мене найбільшим уроком. Невістка, звичайно, не дочка і не всім вдається полюбити її як рідну. Але поважати, трохи допомагати та жаліти час від часу просто необхідно. Зараз я і свекруха, і теща.
Згадуючи те ставлення до мене, ніколи не дозволю так поводитись з невісткою. До речі, вона в мене також не міська. Я ставлюсь до неї поблажливо, бо розумію, як їй живеться далеко від батьків.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
