В Івано-Франківську у храмі Св. Йоана Хрестителя, що на вулиці Микитинецькій, є чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, яку у травні 2010 року у вигляді копії повернули у місто.
Попри усі перепитії навколо образу, він відразу почав творити чуда. Варто згадати тільки історію хлопчини, якого ікона і молитва врятували від смерті, після того, як він випустив собі кулю у скроню.
І це не єдиний випадок зцілення. Настоятель храму й ініціатор повернення ікони в місто отець Володимир Вінтонів розповідає про численні видужання від цукрового діабету, від переломів, безсоння, психологічних розладів, вдалі операції, видуження від безпліддя і навіть допомогу у вирішенні різноманітних життєвих проблем, які відбувалися саме за посередництва ікони.
Пропонуємо вашій увазі чергове свідчення про чудо зцілення за посередництва ікони. Історію Фіртці переповів отець Володимир.
У Світлани Долішньої від раку помер тато, згодом — мама. Ледь не смертельний діагноз поставили і цій жінці. Перед операцією вона прийшла до церквм Йоана Хрестителя. Храм був зачинений. Cтала на молитву під дверима, дуже зраділа, що у шпаринку вдалося побачити частинку чудотворного образу Матері Божої Ласкавої Станиславівської, який зберігається у цій церкві, помолилася і з легким серцем пішла до лікарні.
Так легко, каже жінка, їй ще не було ніколи.
Чимало людей спілкується з цією привітною тендітною жінкою, навіть не здогадуючись, який біль і радість їй довелося пережити. Тяжко сказати, чи відбулося б наше спілкування, якби не її велика віра і те, що пощастило жити поряд з уже згаданою церквою…
Через два роки після смерті мами Світлана виявила у себе аналогічні симптоми. Лікарі, до яких звернулася, навіть не сумнівалися в потребі негайної операції. Інакше метастази злоякісної пухлини проникнуть у тіло і далі — тяжка смерть в муках. Що може її очікувати, Світлана знала.
До операції залишилося три дні. Ще був час відвідати Службу Божу, по закінченні якої настоятель церкви отець Володимир Вінтонів підійшов до неї, до речі, постійної парафіянки, і звично запитав: «Ну що, Світлано, як справи?» Почувши відповідь аж на лиці змінився: «Чому ж раніше цього не сказала?..» Жінка тільки розвела руками.
«Сьогодні я буду в тебе!» — сказав священик. — Отець молився наді мною п’ять годин. Це було дуже довго і дуже тяжко, — розповідаючи, Світлана ледь втримується від плачу. — Але як добре стало потім!… Коли отямилася від наркозу, в операційній нікого не було. Одна вона лежала на столі і найперше, що подумала, було: «Я вже на цьому світі чи на тому?».
Але в міру повернення до тями відчула, що за вікнами бушує гроза, гримить грім, лупають блискавки. Пізніше її діти розповіли, що гроза почалася саме тоді, коли вона опинилася на операційному столі. На зовсім ясному небі раптом з’явилася темна хмара — і як полилося! Цей дощ, каже моя співрозмовниця, ніби змив оте усе зло, гріхи, які ще були в ній.
Після операції вона не взяла жодного знеболювального уколу. інші дивувалися: невже її нічого не болить? Але ж справді не боліло. Більше того, вже через день зуміла переконати лікарів відпустити її додому. Окрім усього іншого, їй морально тяжко було тут перебувати. Адже два роки перед тим у сусідній палаті лежала її мама. Хірург дуже цього не хотів робити. У пацієнтки ще сочилася кров зі швів, і взагалі, як можна було відпускати людину, якій тільки вчора зробили доволі складну операцію?!
«Зі мною все буде добре, ось побачите», — запевняла пані Світлана. — Я під охороною». Не знаю, чи пояснювала лікареві, яку саме охорону мала на увазі, але мені одразу стало зрозуміло, що йдеться про Матір Божу Ласкаву Станіславівську, образ якої зберігається в церкві Йоана Хрестителя на вул. Микитинецькій і саме котра, переконана співрозмовниця, прийшла на допомогу, коли з нею сталася біда. Оперували пані Світлану у вівторок, а в неділю вона вже була на Літургії.
— Я недавно повернулася з прощі до Підгірців, — розповідає пані Світлана. — Було дуже гарно, добре, але такої благодаті, як у нашій церкві, більше ніде не відчувала. Подумала: навіщо люди кудись їздять, щось шукають? Адже Матінка Божа ось тут, під боком. Вона сама прийшла до нас.
Власне, чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої Станіславівської, яка нині зберігається в церкві Йоана Хрестителя на Микитинецькій вул., так само об’єднує християн. Адже сюди приходять не тільки жителі нашого обласного центру, а й Львова, Хмельницького, Чернівців, Стрия, Жидачева, Галича, Богородчан, Калуша, Мукачева.
— У цій невеличкій церкві почуваєшся як удома, — каже пані Світлана. — Та ні, навіть краще. Не раз буває, що вдома ледь ноги пересуваю, тиск піднявся чи якась інша біда. Але йду до церкви, бо треба щось там зробити. Скажімо, прибрати чи щось інше. З останніх сил доходжу туди і яка разюча зміна настає. Повна енергії, ніби нізвідки сили з’являються…
Та розповімо про цікаві факти нинішніх часів. Цей приклад почув від калушанки, котра приїжджає сюди на молитви за зцілення. Одного разу священик був змушений відлучитися, але жінка про це не знала й опинилася перед зачиненою церквою. Посиділа на лавочці, поговорила з дяком, який нагодився, і відчула, що в неї ніби влилася якась частка оздоровлення. Тут саме місце зцілює, підсумувала жінка свою розповідь. — Мабуть, логічно, що місце, яке обрала для себе Матір Божа Ласкава Станіславівська, має бути незвичним. Адже тут навіть тиша цілюща. Кожен присутній у хвилини перед відправою може почути, як до його серця промовляє Господь, як розмовляє Ласкава. Адже тиша — це мова Бога, — каже настоятель храму отець Володимир Вінтонів
— Отець мені все повторював: «Молися, Світлано, молися», — продовжує розповідь жінка. І жінка молилася. Почувши діагноз, по суті, готувалася до смерті. Як сама зізналася, найбільше муляла думка навіть не про дітей. Вони вже дорослі, зуміють собі дати раду в житті. Переймалася, як без неї буде чоловікові, як він це переживе. Але моя співрозмовниця радісно сміється і тут же розповідає ще один цікавий факт, котрий уже стосується її дочки… Дівчина закінчила юридичний факультет Прикарпатського національного університету. Юристів, як відомо, у нас хоч греблю гати і знайти роботу без відповідних зв’язків, яких родина не мала, практично неможливо. Три з половиною роки дівчина не могла працевлаштуватися. Вона, до речі, також постійно відвідувала церкву й одного разу почула, що там перед образом Матері Божої Ласкавої Станіславівської відбуватимуться спеціальні молитви для тих, хто шукає роботу. Вже через два дні після їх відвідин дочці запропонували місце працевлаштування, хоча й не за фахом, але однаково це було дуже добре, каже пані Світлана. Дівчині, котра не мала стажу, відповідного досвіду роботи, чого постійно вимагають роботодавці, підкреслює жінка. Але річ у тім, що дочка і далі продовжувала відвідувати молебні. Ми на цьому навмисне зупиняємося. Адже чимало людей, котрі шукають у церкві допомоги, отримавши своє, забувають туди дорогу. Дочка пані Світлани, вже почавши оформлятися на роботу, й далі була на молитвах. Мабуть, тепер уже тільки дякувала Матері Божій за це. І цю віру було винагороджено вдвоє. Бо ще через два дні надійшла чергова пропозиція, про яку можна було тільки мріяти в цій ситуації. Дівчині запропонували посаду в нотаріаті.
У кожної людини яка переступає поріг цього храму своя історія оздоровлення, зцілення, вирішення проблем свого життя. Це, без перебільшення, місце постійного чуда. Потрапити сюди доволі просто — вистачить прийти у будній день о 18 год. на Службу Божу до маленької церквиці над річкою, що на вул. Микитинецькій. До церкви, де збуваються мрії… До місця, де навіть тиша зцілює… 23 березня 2016 року папа Франциск відновив давнє Відпустове Місце Чудотворної Ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської на базі церкви св. Івана Хрестителя в Івано-Франківську, що на вул. Микитинецькій.
Отож, 28 листопада 2016 року о 18.00 в храмі св. Івана Хрестителя в Івано-Франківської розпочнуться молитви на оздоровлення перед Чудотворною Іконою Матері Божої Ласкавої Станиславіської.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
