Прикарпатців не можуть правильно порахувати вже більше десяти років. Перший Всеукраїнський перепис населення був проведений у далекому 2001 році. Минуло два десятиліття – а країна й досі живе з неактуальними даними. Як мінімум, в Україні мав би відбутися ще один перепис – приблизно у 2011-2012 роках. Принаймні на таких рекомендаціях наполягають в ООН, пишуть Версії.
Інформація, зібрана під час перепису є «критично важливою для якісного врядування, формування політик, планування розвитку, скорочення ризиків, відповідей на кризи, програм соціальної допомоги та аналізу ринків для бізнесу».
Починаючи з 2011 дату нового перепису переносили шість разів. Обіцяють провести другий всеукраїнський перепис населення України у листопаді-грудні 2023 року – є навіть відповідне розпорядження Кабміну.
А це значить, що ще як мінімум два роки громади житимуть зі старими статистичними даними і недоотримуватимуть кошти на свій розвиток.
Чому так важливо знати точну цифру населення країни, вікову та статеву диференціацію, розподіл населення за типом місцевості і т.д? Все просто – щоб ефективно планувати державне управління.
Як не дивно, детальний перепис населення потрібен швидше самій державі, а не органам місцевого самоврядування. Громади, як правило, про свої населені пункти все знають і демографічні зміни для них не стануть несподіванкою. Але проблема в тому, що держава не приймає показники громад, а орієнтується на офіційні статистичні дані, які вже давно застарілі.
Перепис – це основа для розподілу бюджетних коштів та планування територій. Як показують дані міжнародних проектів, пов’язаних з децентралізацією, в Україні доволі багато громад, у яких кількість населення, розрахована органами місцевої влади, значно перевищує кількість, оцінену Держстатом – його дані базуються на даних перепису 2001 року, скоригованих на кількість народжених та померлих та зареєстровану міграцію. Тому такі дані часто є неточними.
До прикладу, в Угринівській громаді, яка межує з Івано-Франківськом, мешканців як мінімум вдвічі більше, ніж заявлено в “паспорті громади”. Не секрет, що майже ніде в Україні немає повного збігу між фактичним населенням, статистичною інформацією та реєстром виборців – це завжди три абсолютно різні цифри. Так от “офіційно” в Угринівській громаді – 3413 населення, у Державному реєстрі виборців – 4631 осіб, а в Стратегії соціально-економічного розвитку Угринівської громади відображено, що чисельність населення станом на 1 січня 2018 року складала 5925 осіб. А ще є до 30% тих, які проживають, але не прописані, – уточнює керівництво Угринівської громади. Загалом, вийде цифра більша за 7 тисяч.
Зазвичай, відмови привести до відповідності кількість населення умотивовували тим, що інформація була зібрана не за законодавством і користуватися цими цифрами не можна.
Свого часу ця невідповідність фактичного населення з даними, відображеними в реєстрах Державної служби статистики України, негативно вплинула на фінансові показники громади. Наприклад, інфраструктурна субвенція для громад напряму залежала від кількості населення, як і медична.
Субвенція на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад, як один з інструментів підтримки розвитку громад за кошти державного бюджету, вперше була запроваджена у 2016 році і діяла п’ять років. Загалом було виділено 8,6 мільярдів гривень: в 2016 – 1 мільярд гривень, в 2017 – 1,5 мільярди, в 2018 – 1,9 мільярди, в 2019 та 2020 – по 2,1 мільярди. Розподіл цієї субвенції здійснювався за формулою, відповідно до площі громади та кількості сільського населення. Тож громади, в тому числі і Угринівська, втратили як мінімум по кілька мільйонів, а деколи і десятки, які могли бути спрямовані на нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та розвиток інфраструктурних об’єктів.
Сьогодні, коли інфраструктурної субвенції вже немає, освітня субвенція розраховується від кількості учнів, а медицину фінансує Національна служба здоров’я України, яка платить згідно заключених угод, невідповідність кількості населення вже не є такою гострою проблемою для громад.
Втім, некоректною залишається статистика щодо показників фінансової (бюджетної) діяльності громад.
Нагадаємо, за підсумками 2020 року експерти Програми «U-LEAD з Європою» провели чергову оцінку окремих показників фінансової (бюджетної) діяльності громад, які об’єдналися на добровільній основі протягом 2015-2019 років.
Громади оцінювалися за вісьмома критеріями фінансової спроможності:
– видатки загального фонду на 1-го мешканця;
– видатки на утримання апарату управління на 1-го мешканця;
– капітальні видатки на 1-го мешканця;
– рівень дотаційності бюджетів;
– питома вага заробітної плати у видатках загального фонду;
– питома вага капітальних видатків у загальній сумі видатків;
– співвідношення видатків на апарат управління із доходами загального фонду;
– доходи загального фонду на 1-го мешканця.
Доходи загального фонду на 1-го мешканця розраховуються, як співвідношення обсягу надходжень доходів загального фонду без урахування трансфертів до кількості мешканців відповідної громади. Цей показник характеризує фінансовий потенціал територіальної громади, спроможність забезпечувати громаду за рахунок ресурсів, які генеруються на її території.
Тобто, в громадах, де кількість населення більша, ці показники будуть менші.
Також є ще базова та реверсна дотації, алгоритм розрахунку яких визначено у Бюджетному Кодексі України. І одним з параметрів є якраз кількість населення, а також надходження податку на доходи фізичних осіб та індекс податкоспроможності відповідного місцевого бюджету
“Починаючи з 2014 року під час впровадження реформи децентралізації більшість трансфертів і ресурсів, які розподілялися з державного бюджету, базувалися на кількості населення. Зважаючи на те, що сьогодні не проведено перепис населення і ми використовуємо дані минулих років, то ми розуміємо, що з державного бюджету не виділяється належна кількість грошей або виділяється та кількість грошей, яка фактично не забезпечує наявну систему фінансування послуг, які базуються при розподілі на кількості населення.
Хочу звернути увагу на найактуальніші моменти. І найперше, це додаткова та реверсна дотації, призначені для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій. Додаткова – це те, що додає держава, реверсна – це ті кошти, які з місцевого бюджету повертаються в державний бюджет. Формульний розподіл цього ресурсу базується саме на кількості населення, оскільки ключовим показником є податок на доходи фізичних осіб, вирахуваного на душу населення загалом по Україні. А зважаючи на кількість населення по статистиці та фактичну кількість населення (адже потрібно враховувати внутрішню та зовнішню міграцію), ці кошти не відображають загальну потребу надання якісних послуг на місцях всіма територіальними громадами”, – коментує виконавчий директор Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України Юрій Стефанчук.
До слова, саме АМУ свого часу зверталася до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з проханням перевірити коректність чисельності населення та площ об’єднаних територіальних громад, оскільки за інформацією окремих громад ці показники у розподілі субвенції відрізняються від фактичних даних. Тобто ця проблема була і залишається актуальною практично для всіх регіонів України.
При розподілі субвенції на розвиток інфраструктури ОТГ потрібно враховувати фактичну чисельність населення та площу громад, – АМУ | Асоціація міст України
І це важливо у світлі розгляду парламентом проекту Закону України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підвищення ефективності використання коштів державного фонду регіонального розвитку”.
“Раніше була інфраструктурна субвенція, а сьогодні розглядається проєкт, коли 30% коштів ДФРР спрямовуватиметься бюджетам сільських, селищних, міських територіальних громад у вигляді субвенції пропорційно їх площі та кількості сільського населення. Тобто формульний розрахунок залишається такий самий”, – додає Юрій Стефанчук.
Перепис населення допоможе змоделювати план розвитку регіону, а аналіз переміщення громадян – оцінити рівень урбанізації, внутрішньої та зовнішньої міграції. Водночас приведення до відповідності статистичної та фактичної кількості населення громад відкриє нові перспективи для їх розвитку.
“Хоча інфраструктурної субвенції вже і немає, але можуть бути інші програми державного фінансування. І як показує практика, у формулах розподілу коштів “кількість населення” дуже часто присутня”, – відмічає виконавчий директор Асоціації розвитку ОТГ Прикарпаття Ігор Мельничук.
Отже, перепис населення – не просто важливий, він необхідний для якісного розвитку громад. Без цього аудиту важко зрозуміти, як саме потрібно здійснювати реформи, чи вони ефективні і куди має рухатися кожна громада, зокрема, і країна, загалом.
До проведення другого всеукраїнського перепису населення України залишилось 2,5 роки – тож тримаємо кулачки, щоб його знову не перенесли.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
