22 річний Женя Астраханцев — один з небагатьох людей, хто може сказати: «Коли я помер…», і при цьому не збрехати. Він живе в Сосновоборську, влітку приїхав погостювати до родичів в село Агінске, районний центр в Красноярському краї.
Заодно і заробити грошей: на літо Женю взяли в фірму, яка займається установкою дверей. З кожних дверей на бригаду з трьох осіб сплачували по 9 000 рублів. Непоганий заробіток!
У вихідний день Женя з друзями поїхав купатися на місцеві кар’єри. Тут чиста вода, і в жарку погоду все Агінське збирається на пляжі на відпочинок.
Женя пішов у воду, його друзі трохи забарилися.
– Я вже далеко заплив, як мене покликала знайома дівчина, — розповідає Женя. — Вона теж збиралася купатися, але допивала газовану воду зі скляної пляшки. Почекай, каже, мене! Ну я і почав гребти на місці …
Скоро Женя відчув, що сили у нього закінчуються. І навіть відстань до берега — не здолати.
– Більше нічого не пам’ятаю, — каже Женя. — Прийшов до тями в лікарні.
Паніки, яка піднялася на березі, коли Женя зник під водою, він звісно ж не бачив. Хлопці помітили, що той тоне і «на автоматі» зробили все те, за що потім їх похвалять лікарі: одні кинулися рятувати потопаючого, а інші викликали «швидку». Коли Женю тягнули з води, машина з червоним хрестом вже стояла на березі.
Володимир Мочалін, завідувач хірургічним відділенням Саянской районної лікарні розповідає з цього приводу:
– Молодий чоловік п’ять хвилин перебував у стані клінічної смерті. Без дихання, без пульсу. Не можу сказати, що у нас не було надії, лікарям не можна так думати, але … І все-таки ми спробували його реанімувати. Ми були просто вражені, коли у нього почав стабілізуватися артеріальний тиск, з’явився пульс, він став дихати самостійно. Приблизно протягом доби він прийшов в себе. Ми йому чесно сказали — питання вирішилося в лічені секунди.
Якби на кілька миттєвостей пізніше приїхала швидка, «оживити» хлопця вже не вдалося б. Це рідкісний випадок. У на була одна пацієнтка, яка на тих же кар’єрах тонула. Її «відкачали» на березі, однак від госпіталізації відмовилася, додому своїми ногами пішла. А вдома померла. Ось так теж буває.
– Пам’ятаю біле світло, — розповів Женя журналістам. — І більше нічого, ніяких «тунелів», про які інші розповідають. Лікарі сказали, двоє таких же переді мною померли. А я живучий. Ну, напевно, раз вибрався. Хоча води напився, піску наївся. Лікарям величезне спасибі, повернули мене з того світу. Тільки уколи ставлять болючі вельми! Тричі на день! Так що, які б там лікарі хороші не були, краще в лікарню не потрапляти. Чисто через уколи!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
