Як має розподілятись бюджет у родині? Хто керує

Моя історія про стосунки та гроші. Двоє людей, одружених, виховують діток. Як має розподілятись бюджет у родині? Хто керує грошима?

Ми з чоловіком одружилися, коли я була зовсім юною студенткою. Сімнадцятирічна нецілована дівчинка і дорослий двадцятип’ятилітній чоловік.

Про гроші не думалось і не говорилось. Перше кохання!

Їх просто не було. Одруження, студенство, дитинка. Після завершення навчання я пішла на першу роботу. Звісно, маленька зарплата, але моя.

В нас від початку було заведено: бюджет роздільний. В кожного є свої гроші. На потреби спільні скидаємось.

Я вагітніла, народжувала дітей. Але з грудною дитиною й без можливості працювати всеодно мала сама на себе заробляти. На свої потреби, одяг, розваги, косметику, їжу. На щось смачненьке для дітей. На розвиваючі іграшки і тому подібне. Все, що він не хотів купувати. Це так зручно. Кожен має свої особисті гроші. Все. Але ж я цілими днями сиділа з дітьми. Готувала, прибирала, гуляла. При тому всьому ще до 8 місяця вагітності змушена була працювати. І з трьох місяців відколи народилась доня.

Бо чоловік відмовлявся давати мені на те, що було необхідним. Економив та перевіряв кожну гривню. На все мала мати чеки. Складно було іноді випросити його купити елементарне – хліб та молоко. Їх тиждень могло не бути в хаті. Приходила моя мама і приносила дві торби продуктів, бо бачила, що ми голодні.

При цьому всьому мій чоловік умудрявся відкладати по 30 чи 40 тисяч на якісь свої забаганки. Дорогу техніку: відеокарти, колонки, підсилювач, навушники, масажери й крісла для масажу, книги…. Все те, без чого могли обійтись.

Взагалі не купував одягу та взяття діткам. Я випрошувала в подруг або заробляла сама.

Читайте також  “Артемчику, як мені тепер жити без тебе?”: дівчина зaгиблoго курсанта повідомила, що йому залишалось 4 години до…

Навіть 10 чи 20 гривень виманити в нього було великою проблемою.

Ось таке то життя заміжньої жінки. Скупість його загострюється з кожним роком. Якийсь дикий шопоголізм щодо себе і повний ігнор потреб родини та власних дітей!

Як думаєте, варто таке терпіти?

Іноді нaм нe вистачає лише крaплі сміливості, а вoна можe змінити все наше життя. Складно наважитись зруйнувати сім’ю. Але терпіти таке ставлення більше не хочу та не можу.

 

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: