Троє російських журналістів – Кирило Радченко, Олександр Расторгуєв і Орхан Джемаль – були вбиті в Центральноафриканській республіці (ЦАР) в ніч на 31 липня 2018 року. Машина, в якій їхала знімальна група, була обстріляна із засідки. Журналісти загинули на місці. Є дві головні версій події – грабіж (група везла дорогу техніку та готівку) і вбивство бойовиками мусульманського повстанського руху “Селек”. Справа була б проста, якби не одне “але” … Росіяни неофіційно вирушили до Африки на замовлення Центру управління розслідуваннями (ЦУР) Михайла Ходорковського, щоб зібрати матеріали про діяльність “приватної військової компанії Вагнера”.
Існування ПВК “Вагнер” офіційні особи в Росії заперечують. Кремль лише визнає, що в приватному порядку росіяни можуть брати участь в бойових діях за кордоном. Найманство, як таке, заборонено статтею 359 КК РФ. Проте засновник групи розслідувань “Conflict Intelligence Team” Руслан Льовієв розкриває зв’язок ПВК “Вагнер” з російською владою. За його даними, очолює групу Вагнера Дмитро Уткін (позивний “Вагнер”), наближений до Євгена Пригожина – а це олігарх, наближений до Володимира Путіна. Сама структура не зареєстрована легально, принаймні в Росії. Але фінансується “Вагнер” з грошей, які заробляє компанія Пригожина на держконтрактах, пов’язаних з обслуговуванням Міноборони, з харчуванням в школах і багатьма іншими речами. Доречі, про харчування – за незалежними оцінками фінансування лише денного харчування “бійців” ПВК стає пану Пригожину у два мільйони рублів. Що вже тоді казати про всі інші потреби приватної армії. А ПВК “Вагнера” це справжня армія.
Лише у Сирії ПВК “Вагнера” представлена підрозділами, які по суті своїй, є розгорнутою бойовою частиною. Це чотири штурмові бригади, три артдивізіона, танкова рота, диверсійний підрозділ, тил, штаб. Загальна чисельність ПВК у Сирії перевищує дві з половиною тисячі бійців. Але при цьому вона формально ніяк не пов’язана з Міністерством оборони. Хоча і готують “вагнеровців” на базі, яка була розгорнута поблизу хутора Молькіно Краснодарського краю, та й користуються вони тими ж самими полігонами, танкодромами, стрільбищами, на яких йде навчально-бойова підготовка в/ч 51532, відомої як “10-а бригада спецназу ГРУ”. І в Сирію їх перекидають літаками ВКС Росії і великими десантними кораблями ВМФ. Саме ВДК доправили до Сирії “вагнерівських” артилеристів разом з гарматами, зенітками, мінометами, отриманими з армійських складів у Росії. Але для офіційного Кремля такого підрозділу не існує!
“Кому?” і “Навіщо?”.
Свої імперські амбіції Кремль не завжди може реалізувати офіційними заходами та засобами. Але і відступитися від своїх забаганок для російської влади неприпустимо. І тут на “допомогу” приходять “іхтамнєти”. Кремль не несе відповідальності за дії “чорних чоловічків”, які виконують для своїх хазяїв брудну роботу. “Це не наші збройні сили, це приватні добровольці!” На танках і з гарматами з найближчого воєнторгу!
Крім імперсько-реваншиських, оточенням Путіна безумовно переслідуються і суто економічні інтереси. Петербурзького бізнесмена Євгена Пригожина називають засновником і головним спонсором ПВК “Вагнера”. Власник компанії “Конкорд”, ресторатор, відомий також як “кухар Путіна”, Пригожин свій зв’язок з ПВК неодноразово заперечував. Сам Путін, відповідаючи в інтерв’ю NBC News на питання про Пригожина, заявив, що знайомий з ним, але не вважає його своїм другом. Мабуть засоромився Путін мати у друзях людину, яка перший умовний термін за статтею “крадіжка”, отримала у далекому 1979 році у віці 18 років. В 1981 році Жданівський суд засудив Пригожина до 12 років позбавлення волі за статтями КК “розбій”, “шахрайство”, “втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність”, “втягнення неповнолітніх у проституцію”. Гарний “букет”! З 12 років Пригожин відсидів у колонії 9. Прописом: дев’ять!
Сьогодні, ім’я Євгена Пригожина стало синонімом неформальної присутності Росії в конфліктних точках, де є її інтереси, від Сирії до Західної Африки і Венесуели.
З зими 2016-2017 року розробкою газових і нафтових родовищ в Сирії зацікавилася російська фірма ТОВ “Євро Поліс”. За твердженням видання РБК, вона афільована з Пригожиним. “Євро Поліс” влітку 2017 року уклала угоду з сирійським держконцерном про те, що буде займатися охороною і видобутком енергоресурсів на місцевих родовищах і отримувати в своє розпорядження четверту частину обсягу видобутого з тих вишок, які відбила у бойовиків з ІГІЛ. Функції охорони, як вважається, повинні брати на себе бійці ПВК “Вагнера”.
За відомостями видання The Bell, найманці чисельністю близько ста осіб тренують військові підрозділи Судану. В обмін, як вважає видання, пов’язані з Євгеном Пригожиним компанії “М Інвест” і Meroe Gold підписали концесійні угоди на видобуток золота в цій країні.
Сирія, Судан, Лівія, ЦАР, Мадагаскар. Крим. Донбас. Це далеко не повна географія присутності “державно-недержавного-імперсько-бандитського” підрозділу Пригожина. Є думка, що окрім імперсько-геополітичних та бізнесових, ПВК “Вагнера” виконує для Кремля ще одну функцію. Функцію “М’ясорубки”, яка на кривавий фарш перемелює гіперактивну частину молоді, яка до цього вже “напилась крові” і може становити загрозу Кремлю як каталізатор громадської непокори.
Чи може Путін не знати про ПВК? Звісно, Ні! У країні з авторитарним режимом без відома Кремля “кури не несуться”.
Необхідність проведення “брудних” операцій чужими руками у спецслужб Росії виникла давно. Декілька гучних міжнародних скандалів за участі кадрових співробітників у першій декаді 2000 років призвели до міжнародного осуду політики Кремля. Тоді і почалися розмови про необхідність такої сили, яка б виконувала усі забаганки керманичів без офіційної прив’язки до діючої влади. Реальні кроки по створенню ПВК пов’язують із знайомством генералітету спецслужб з Эбеном Барлоу, відставним генерал-лейтенантом південно-африканських сил безпеки і засновником першої в світі легальної приватної армії. В кінці 1980-х він створив компанію Executive Outcomes, яка наступні 15 років тримала в напрузі весь континент.
В офіційній програмі форуму в Санкт-Петербурзі в червні 2010 року Барлоу був заявлений як учасник однієї короткої сесії – про те, як військовим налагодити співпрацю з приватним сектором і чи можна взагалі “приватизувати” армію. Але головною метою його візиту була закрита презентація для нечисленної делегації Генштабу. За інформацією агенства The Bell, на ній були присутні і співробітники головного оперативного управління, яке відповідає за плани застосування армії. На форумі в Петербурзі Барлоу розповів військовим про модель створення ПВК і навіть запропонував варіанти адаптації такої компанії до російських умов. Після двох років розробки такого проекту, у 2012 році, начальник Генштабу генерал армії Валерій Герасимов цю ідею підтримав і, маючи прямий доступ до президента, погодив з ним.
Ідея зробити відповідальним за фінансові та господарські питання петербурзького на той час ресторатора Євгена Пригожина теж народилася в Генштабі. Кандидатура Пригожина виникла не випадково. За інформацією The Bell, контакти в Міноборони описали Пригожина як “людину діяльну”, яка “вміє домагатися свого”, Але головне – Пригожин особисто знайомий з Путіним і, що ще важливіше, Путін знайомий з ним, підкреслює один з них. Важливим фактором при виборі кандидатури могло бути і те, що, на відміну від Геннадія Тимченко і Аркадія Ротенберга – давніх друзів Володимира Путіна, які стали успішними бізнесменами, – Пригожин не входив в найближче оточення і набагато довше залишався в тіні. Незадовго до створення ПВК, компанії, які за деякими ознаками пов’язували з Пригожиним, почали “прибирати військові частини, опалювати, будувати військові містечка, вивозити відходи, постачати продовольство” – про все це писали ЗМІ. Іншим великим джерелом держзамовлення для його структур називали московські школи і лікарні, а також апарат керуючого справами президента Росії. Частина отриманих від держави грошей йшла за призначенням, інша – на організацію ПВК.
Навіть збір початкової команди для ПВК проходив через структури Пригожина, а саме: ним займався начальник служби безпеки Пригожина Євген Гуляєв…
Якось так повелося, що люди, які мають внутрішні протиріччя своїх вчинків із власною совістю, намагаються тим чи іншим шляхом “замолити гріхи”. Сурський жіночий монастир в Архангельській області. Підмосковний парк “Патріот”. Храм “кольору хакі” у Підмосков’ї. Але натуру не зміниш, тім більше коли є можливість не тільки “замолити гріхи” а ще й “відмити” кошти. А ще Євген Пригожин профінансував створення патріотичного “кіна”. Кінострічка “Ржев”, яка планувалась як складова частина ідеологічного наступу, присвяченого річниці перемоги у ВВВ, на думку глядачів складається повністю із “наносних штампів і пафосу окремих моментів”. Мовою оригіналу: “Как будто окунулась в атмосферу поздней перестройки – когда чернили до состояния рвотного рефлекса все, что до перестройки было свято и незыблемо. Отстойнейшая ложь. Позор всем, кто имеет отношение к этому дерьму” – такі коментарі переважають на сторінці https://www.film.ru/movies/rzhev . Кондрашов Олександр, редактор відділу “Телебачення” відомого московського видання “Літературна Газета” так трьома словами охарактеризував кінострічку “Ржев”: “Фарт, фарш, фальш”. Саме ці слова притаманні по суті і самій Пригожинсько-Путінській ПВК “Вагнер”
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
