20-го травня в Калуській центральній районній лікарні померла пацієнтка. Посмертний діагноз – “обірвався легеневий тромб”. Жінка чотири години чекала на допомогу професіоналів, але не дочекалася. Натомість керівництво лікарні порадило доньці пацієнтки взяти таксі і самотужки доправити хвору до іншого медичного закладу.
День, коли померла мама
Наталія Чекаловська – донька померлої в калуській лікарні 68-річної Розалії Магас. Жінка пригадує події того дня, коли мами не стало: “20-го травня у нас був прийом у сімейного лікаря на 9:00. Мали зробити ЕКГ, рентген, аналізи. До того тиждень мамі було погано: задуха, не спала вночі. Сімейна лікарка нас одразу прийняла, дала направлення на рентген і кардіограму. Зробили рентген і опис. За цими результатами лікарка сказала терміново госпіталізувати маму у в реанімаційне відділення. Виписала направлення. Діагноз “пневмонія”. Сказала: “Часу робити кардіограму немає”. Викликали швидку”.
У пошуках кардіолога
Донька супроводжувала маму у Калуську центральну районну лікарню. Там їх одразу прийняв лікар. Наталія знає лише, що звуть його Ігор. Взяли кисневі проби, тиск поміряли, прослухали кілька разів, взяли кров з вени на коронавірус (сказали, що результати будуть через 3 дні), поміряли цукор, зробили ЕКГ. Викликали кардіолога. “Маму почало трясти, губи стали синіми і обличчя посиніло. Я подумала, що вона змерзла. Почали викликати пульмонолога. Телефонували йому разів зо п’ять. Нема його. Почали шукати кардіолога. Виявилося, що кардіологія закрита, бо був спалах коронавірусу. І кардіолога немає”, – пригадує Наталя.
“Не мій” пацієнт
За її словами, вирішили викликати реаніматолога: “Через 10 хвилин прийшла Наталія Сьоміна. Питає спокійно: “Що сталося?”. Направлення в реанімацію, де було підкреслено “екстрене”, вона навіть не прочитала. Почала читати опис лікаря, який приймав маму, і на другій сторінці почала писати майже те ж саме, що написав він. Потім пішла слухати маму. Послухала і знову почала писати. Я кажу: “Дайте їй хоч кисню подихати”. А вона каже: Я не можу давати їй кисень, бо у неї він 83%. А я можу брати в реанімацію лише до 80%”.
Наталія каже, що вона має відео, де лікарка каже: “Викликайте пульмунолога, бо це не мій пацієнт”. Хоча у направленні, підкріпленому знімком легень і описом, було чітко написано, що є двостороння пневмонія. Але лікарка нічого не почула в легенях.
Пульмонолог почала обстеження хворої з того, що заборонила доньці знімати на телефон їхню розмову і вигнала з кабінету. За словами Наталії, мамі ставало все гірше.
Кардіологія без кардіологів
Поки хвора була на огляді, донька пішла в адміністративний відділ шукати головного лікаря Красійчука: “Секретарки відправили мене до його заступниці Наталії Кінаш. Вона сказала, що через спалах коронавірусу, закрита кардіологія. Я питаю: “А що, лікаря немає? А якщо хворим треба?”. Вона каже: “Нащо, щоб ваша мама ще чимось заразилася? У нас є на Каракая терапія”. Уявляєте? На загальну терапію маму відправити?! Я кажу, що мамі дуже погано. Вона пояснює, що місця немає. Я кажу: “У такій великій лікарні місця немає?!”.
За цією розмовою зателефонувала до Наталії мати, щоб та повернулася до неї, бо привезли жінку з температурою, і треба звільнити коридор, щоб вони з мамою не стикнулися.
Таксі замість швидкої
До Наталії з матір’ю вийшов лікар, який оглядав хвору першим.
“Каже, я вам дам скерування на Каракая, але підпишіть документи. Я відмовилася підписувати. Попросила надати нам швидку допомогу, щоб транспортувати маму. Відповідь: “Ми не можемо вам надати авто. Перевезення в іншу лікарню ви маєте здійснити самостійно”, – розповідає дочка померлої.
Викликали таксі. За словами Наталії, її матері ставало все гірше, вона ще й розхвилювалася, бо в лікарні пробули 3,5-4 години. Від’їхали від медичного закладу близько кілометра, як таксист зупинив авто і почав викликати швидку – хвора почала втрачати свідомість.
Реанімація
“Вона на мене дивиться, але починає синіти. Говорити не може… Ми розвертаємо машину, повертаємося в реанімацію. Стукаємо, але нам не відчиняють. Через п’ять хвилин відкрили. Санітарка. Нікого з лікарів немає. Я кричу, що помирає жінка. Маму перекладають на каталку і кажуть: “В оглядову”. Я кричу: “Яка оглядова?!! Ви не бачите, що людина помирає?!”. Я в оглядовій кричала 15 хвилин. Не було жодного лікаря. Ніхто до мене не прийшов”, – згадує донька померлої.
Через якийсь час прийшла знову ж таки Наталія Сьоміна.
“На четвертий поверх я разом з нею і санітаркою маму транспортували. Донесли до операційного блоку. Завезли маму. Через пів години вона вийшла і каже: “Наші співчуття. Не вдалося врятувати вашу маму”. Жодних вибачень. Я кажу: “Ви ж винуваті”. Вона просто повернулася і пішла”, – говорить крізь сльози Наталія Чекаловська.
Хто візьме відповідальність на себе?
Наталія зі своєю сестрою Уляною пішли до головного лікаря: “Він каже: “Наші співчуття. Вибачте за халатність моїх працівників. Ми будемо вживати заходів”. Тільки він вибачився перед нами. Я зайшла до заступниці, яка мене відсилала. Та каже: “Мої співчуття. Я своїм працівникам довіряю. Я не беру на себе цю відповідальність. Нехай бере реанімація”. Я кажу: “Ви ж – керуючий орган. Ви ж мене “відфутболили”. У відповідь: “Мої співчуття”.
Службове розслідування буде
В. о. генерального директора КНП “Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області” Іван Красійчук обіцяє провести службове розслідування. Правда, на прохання Суспільного назвати прізвища людей, яких торкнеться службовий розгляд, відмовився. Сказав, що назве їх лише після закінчення розслідування.
“Оцінюю ситуацію дуже неприємно. На жаль, це відбулося. Висновки буде робити комісія, яка створена. Є наказ про службове розслідування. Всесторонньо це все буде розглянуте. І, звичайно, вживемо заходів. Це недопустимо. Це не повинно бути так ні в якому закладі. Необ’єктивно, скоріш за все, – ще раз кажу, буде комісія визначати, – підійшли до хворого в даній ситуації. Швидше за все, йшла недооцінка стану хворої”, – каже Іван Красійчук.
Коли важлива кожна секунда
Суспільне звернулося за консультацією до лікаря-реаніматолога з 30-річним стажем роботи. З етичних міркувань прізвища не називатимемо.
Одразу скажемо, що ми свідомо не розповідали медику про конкретну ситуацію. Нас цікавило, як повинен діяти лікар у подібних клінічних випадках. До уваги брали лише зовнішні симптоми хворого і його діагноз.
“Якщо є масивна тромбоемболія, людина помирає тут же. Є тромби дрібних гілок легеневої системи. Йде закупорка судин, не поступає кисень, – по типу пневмонії йде. Падає насичення киснем крові. Треба робити спеціальні аналізи у перспективі, якщо людина живе, щоб визначити чи то є пневмонія, якого вона характеру і так далі… Лікар мав би розпізнати ці симптоми. Обов’язково повинні госпіталізувати в лікарню. Поміряти насичення киснем крові – зробити пульсоксиметрию. Якщо менше ніж 85%, то це практично показ до реанімації. Частота дихання, колір шкіри, тиск, – це все враховується, сумується і ухвалюється рішення. В лікарні однозначно це все мали бачити”, – розповідає медик
І додає, що таких хворих не мають права відпускати із медичного закладу без швидкої. Якщо оцінили стан людини, але не можуть надати допомогу, то треба доставити її в інший заклад реанімобілем, де їй цю допомогу нададуть”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
