Задзвонив телефон в п’ятницю о пів на п’яту і сусідка повідомила, що в завтра о десятій я буду тримати до Хреста її дитину.

Хочу Вам розказати про те, як я стала кумою і ворогом номер один.

Так от, почалося з того, що задзвонив телефон в п’ятницю о пів на п’яту і сусідка повідомила, що в завтра о десятій я буду тримати до Хреста її дитину.

Так, як від Хреста відмовлятися не можна, я погодилася.

Потім ішло вже знайомство, спілкування, яке з часом переросло в дружбу.

А сама дружба полягала в використанні. Одного дня куми дочка попросилася погратися з моєю дитиною в нас в домі. Звичайно, я пустила, а як не пустити –  це ж діти.  Це ввійшло в звичку і було кожного дня з п’ятої вечора до одинадцятої ночі. Потім пішла школа і почалося інше використання. Кожного дня мені доводилося плести дівчинці коси на школу. Як це я могла відмовити? Я ж кума! А нічого, що є мама в дитини, бабуся, яка приходила кожного вечора до них.

Потім були прохання: поший їм імена фетрові, зроби фотозону, зачіски роби, фотографуй і тому подібне. Трать свій особистий час. Я ж кума. Але, коли її син кинув в мене на кухні пляшку з кока-колою і вона забризгала всі стіни, то навіть не допомогла їх мити.

Коли моя дитина пішла до них заколядувати, то навіть цукорка не дали. Зато їхні діти лишилися довольні, колядуючи в мене.

Коли її дитина запросила мою погратися в них в домі,  то зразу пішов гнів, як це ми лише прийшли, не їли, не пили, одіті.

Враховуючи те, що моя дитина в неї гралася п’ятнадцять-двадцять хвилин і я забирала додому. Але то нічого, що я приймала їх будь-коли і скільки хотіли сиділи.

Читайте також  Як же пізно ми починаємо цінувати і мамину турботу, і розмови, і все-все-все

А коли я запитала, чому так,  чого таке ставлення, чого таке використовування, то у відповідь отримала слова,  що я корова, сука, завислива, що так мені і треба.

Звичайно, я обурилася і теж відповідала тим же. А як Вас будуть ображати Ви будете мовчати? І ще в кінці сказали, що добре, що так сталося. Що я ніхто і ніщо. Так от питання: чого, за що таке ставлення?

Вона впевнена, що всі їй винні. Батьки винні, бо ненавчили. Але ж батьки вчили, вони давали їй крок в життя. А тепер хай батьки вчать її дітей, бо по її рахунку вони зобов’язані. Дають гроші, то мало, бо що то є, то є мізер. Вчителі погані, бо невчать. Зате діти невиховані, невітаються, безкультурщина пре з них.

А головне, що я просто запитала чому і що сталося. У відповідь мішок бруду.

Тому скажу таке: порядність та чесність надто дорогі подарунки, тому не варто чекати їх від дешевих людей. Думайте, що говорите, кому довіряєте і тримайтеся подалі від лихих осіб.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА: