Моя донька залишилась в Ухані… Моя дівчинка 12 лютого вже чекала евакуаціі і зібрала речі…
Але, після чергового відкладеного польту і висловів співвітчизників «нехай там сидять і не розносять заразу» розпакувала чемодан.
«Мамуль, я не знаю, що страшніше- коронавірус чи те, як нас можуть прийняти на Батьківщині».
Моє дитя, якій лише має виповнитися 20 років, відчула те, що учора трапилося у Санжарах. Ми плакали в один час на відстані 10000 км.
А сьогодні я дізналась, що люди, з якими щодня віталася, підтримали акцію протесту в Санжарах.
Я хочу заспокоіти всіх давньою народною приказкою: » якщо доля згоріти у вогні, то у воді не втопишся». А людяність має залишатися в серці за будь- яких обставин. Ми всі ходимо під Богом.
Хай Бог оберігає вас і ваших дітей, онуків, наповнює серця добром і розумінням. А моя донечка, моя пташечка сумує за рідними місцями і всім шле щирі вітаня.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
