Жовтень у Національній опері України напевно запам’ятається і особливо шанувальникам оперного мистецтва.
У рамках проєкту “Українські оперні зірки у світі”, на глядачів чекає зустріч з нашим титулованим співвітчизником Андрієм Кимачем (баритон) одразу у двох постановках, “Кармен” та “Алєко”. Крім того, на шанувальників чекає зустріч з Людмилою Монастирською в ролі Єлизавети Валуа (“Дон Карлос”). Ну, а поціновувачі хореографічного мистецтва отримають насолоду від балетних постановок на музику М. Равеля та Мануеля де Фальї.
9 жовтня – опера “Кармен” (Ж. Бізе)
Одним з перших серед іменитих сучасників Жоржа Бізе музику “Кармен” оцінив П.І.Чайковський. “Опера Бізе, – писав він, – шедевр, одна з тих небагатьох речей, яким судилося повно зобразити музичні прагнення цілої епохи. Років через десять “Кармен” буде найпопулярнішою оперою в світі”. І ці слова виявилися пророчими.
Цього разу на шанувальників музики Бізе очікує сюрприз, який підготувала Національна опера в рамках проекту “Українські оперні зірки у світі”. Про це розповів ініціатор проєкту, головний режисер Національної опери, Анатолій Солов’яненко:
З радістю повідомляю про участь в жовтневих спектаклях “Кармен” (в ролі Еськамільо) та “Алєко” (Алєко) Андрія Кимача – прекрасного артиста, який цього року завоював тріумфальну перемогу на одному з найпрестижніших конкурсів оперних співаків BBC Cardiff Singer of the World та став найкращим молодим оперним співаком світу 2019 року. Ще раз вітаю Андрія з блискучою перемогою! З нетерпінням чекаємо на його дебют на київській сцені!.
Дуже примітно, що Андрій Кимач на міжнародному конкурсі виконував арію тореадора з опери “Кармен” і арію Алєко з однойменної опери Рахманінова.
Андрій Кимач родом з Вінницької області. Закінчив філософський факультет університету ім. Т.Г. Шевченко та вокально-диригентський факультет Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського (педагог Володимир Гришко).
Конкурс BBC Cardiff Singer of World (Кардіффські голоси) – міжнародний конкурс оперних співаків, який проходить раз на два роки в британському місті Кардіфф. Він вважається найпрестижнішим конкурсом оперного співу серед молодих виконавців віком з 18 до 32 років.
Мрія буквально стала дійсністю. Я пам’ятаю, як в юності дивився цей конкурс, і навіть мріяти не міг про те, що буду в ньому брати участь, не кажучи вже про перемогу,
– розповів Кимач.
15 жовтня – одноактна опера “Алєко” (С.Рахманінов)
Цього разу партію Алєко виконає – Андрій Кимач, запрошений в рамках проєкту “Українські оперні співаки в світі”.
Головні партії виконають також представники молодого покоління солістів Національної опери: Валентин Дидюк в ролі молодого цигана, Володимир Тишков (старий циган, батько Земфіри), Тетяна Ганіна (Земфіра) і Дарія Князєва (стара циганка).
Примітно, що вперше на київській оперній сцені опери “Алеко” прозвучала восени 1893 року і мала тріумфальний успіх. За диригентським пультом в день прем’єри стояв сам композитор. А одним з кращих виконавців головної партії Алєко того часу був Федір Шаляпін.
15 жовтня – “Болеро” (М. Равель)
У 1928 році Равель написав один з найзнаменитіших своїх творів – “Болеро”. Воно було замовлено танцівницею Ідою Рубінштейн та призначалося для хореографічного втілення. Однак не просто успіх, а світову славу завоювало “Болеро” в концертному виконанні. Цікаво, що слухаючи музику на репетиціях балету, композитор і близькі йому музиканти вважали, що концертного життя у “Болеро” не буде. “Таку п’єсу ніколи не зважаться включити в програми великих концертів”, – говорив Равель, і друзі з ним погоджувалися. Тим часом, “Болеро” стало не тільки найвідомішим його твором, а й одним з найбільших явищ всієї музики XX сторіччя.
16 травня, в 1968 році, в Національній опері України відбулася прем’єра “Болеро” в постановці видатного українського хореографа Анатолія Шекери. Першою виконавицею партії головної героїні – Дівчини в білому – стала відома танцівниця, заслужена артистка України Наталія Уманова, на яку, власне, і була зроблена постановка.
24 жовтня – два одноактні балети “Ночі в садах Іспанії” і “Трикутний капелюх” (Мануель де Фалья)
Балетна постановка “Ночі в садах Іспанії” об’єднує два одноактні балети “El Sombrero de Tres Picos” (“Трикутний капелюх”) та, власне, “Ночі в садах Іспанії” на музику відомого іспанського композитора Мануеля де Фальї.
До речі, саме “El Sombrero de Tres Picos” (“Трикутний капелюх”) та “Ночі…” привернули свого часу увагу Сергія Дягілєва. В результаті з’явився балет “El Sombrero de Tres Picos” (“Трикутний капелюх”), який отримав широку популярність. В оформленні “El Sombrero …” тоді брав участь сам Пабло Пікассо. А от що стосується “Ночей…”, які також дуже приваблювали Дягілєва, то цю постановку він так і не встиг реалізувати…
Втілення двох найяскравіших творів видатного композитора початку ХХ століття Мануеля де Фальї на сцені Національної опери – це, без перебільшення, заслуга художнього керівника балету, балетмейстера-постановника Аніко Рехвіашвілі. “Перший музичний твір “Ночі в садах Іспанії”, що має авторський підзаголовок “симфонічне враження для фортепіано з оркестром”, написаний у формі триптиха, кожна частина якого має відповідну назву: “У Хенераліфе” (“У Старому замку”), “Віддалений танець”, “У садах С’єрра-Кордова”. Тож балет створений на музику, у якій повно і глибоко виражені поезія іспанської природи, ліричний настрій іспанської душі, на мелодії, сповнені то замріяним ліризмом, то терпкими співзвуччями і енергійними ритмами. Танець має романтичний, фантазійний характер, якого йому надають використані в сюжеті легенди і перекази Іспанії. Міфологічні герої оповідають нам про пошуки насолоди і кохання… Другий твір – це фантазія на фольклорно-історичну тематику: динамічна картинка із життя іспанської провінції за мотивами популярної повісті Педро Антоніо де Аларкона. Музика балету іскриться народним гумором і зачаровує розмаїтістю композиторських технічних засобів та прийомів”, – розповідає Аніко.
Диригент-постановник – Микола Дядюра. Художник-постановник – Марія Левитська. Художник по костюмах – відома іспанська театральна художниця Габріела Салаверрі. Постановка створена за підтримки Посольства Іспанії в Україні.
27 жовтня – опера “Дон Карлос” (Дж.Верді)
“Дон Карлос” – чудове та зріле творіння великого Верді, хоча ставиться ця опера не часто. Одна з причин – вона вимагає великого складу першокласних виконавців. Вперше на суд українського глядача опера “Дон Карлос” була представлена в 1985 році, а у 2012-му в новому прочитанні знову повернулася на сцену Національної опери, і стала наймасштабнішою постановкою за всю історію Незалежності України.
Нинішнє сценічне втілення твору – поєднання сюжету з багатою драматургією і яскравою сценографією. Костюми героїв відповідають історичній добі, а декорації та спецефекти доповнюють події, які відбулися в Іспанії XVI століття. Вперше в постановці були використані новітні сучасні технічні засоби. Марією Левитською були розроблені дивовижні за своєю красою і складностю декорації та майже 420 костюмів.
У нашій роботі над цим великим твором не було місця мінімалізму. Але, попри глибоку історію твору і його класичне прочитання, ми, як сучасний театр, вважаємо за необхідне створення таких видовищних вистав для українського глядача із залученням новітніх технічних можливостей,
– зазначив головний режисер Анатолій Солов’яненко.
У вересні 2017 року партію Єлизавети Валуа в опері “Дон Карлос” вперше виконала Людмила Монастирська.
“Я давно мріяла виконати цю партію і рада, що ця нагода трапилася мені саме в нашому театрі. Завдяки цій ролі мій репертуар збагатився, а дебют партії Єлизавети Валуа відбувся саме на сцені Національної опери”, – розповіла Людмила Монастирська.
У головних партіях: Людмила Монастирська (Єлизавета Валуа), Сергій Пащук (Дон Карлос), Геннадій Ващенко (Родріго, маркіз ді Поза), Алла Позняк (принцеса Еболі), Сергій Ковнір (Філіп II, іспанський король), Тарас Штонда (Великий інквізитор).
Над втіленням вердівського шедевра працювали: режисер-постановник Анатолій Солов’яненко, диригент-постановник Микола Дядюра, хормейстер-постановник Богдан Пліш і художник-постановник Марія Левитська.
