“Мені лікарі сказали в море купатися, так я оце вийшов на пляж і побачив дивне. Російських тут щас дуже багато. І ось серед приїхали російських україномовна сім’я. Багатодітний батько зі своїми численними дітьми різного віку будує замок з піску. У мене на очах за двадцять хвилин виросло круте спорудження пари метрів в діаметрі і під метр заввишки, вежі, рови, все як треба. На українську мову російські реагують передбачувано, в стилі “Чи є хоч одна причина українцю говорити українською мовою крім як позлити російської людини?!”.
Втім, з проявом емоцій вони стримані, тому що тато таких габаритів і повадок, що російським мабуть відразу згадується Ісус, який рекомендував надходити з іншими так, як ти хочеш щоб інші ставилися до тебе. Перестраховуючись на той випадок, якщо у багатодітного батька слух і периферійний зір розвинені краще, ніж це зазвичай у людей буває, російські презирливо кривляться коли виявляються у нього за спиною і гордовито перешіптуються. Ну тобто ситуація, що склалася зрозуміла, але приставати ніби й ні до чого.
Закінчивши в загальних рисах основні роботи, папаша відходить на крок і задоволено оглядає споруду створене його сімейством. Гучним голосом, від якого діти відразу замовкають, він проголошує:
– Ну а як замок назвемо, діти? Давайте “Вовче лігво”, Вольфсшанце? – І раптово різко обернувшись усім тілом гаркает не встигли відвести погляд російські. – Правільно, товаріщі ?!
І здивовані від несподіванки російські дружно кивають. “
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
