Трагічні події Другої світової війни і подальша зміна кордонів перетворили Польщу на одну з найбільш мононаціональних держав Європи. Навіть після вступу до Євросоюзу в 2004 році на вулицях польських міст лише зрідка можна було почути іноземну мову. У школах навчалися поляки, в офісах працювали поляки. Лише іноді на вулицях міст можна було зустріти приїжджих: будівельників, нянь або поодиноких англомовних туристів.
Ситуація почала стрімко змінюватися 2014 року: економічна криза після анексії Криму і початку війни на Донбасі змусила багатьох українців шукати роботу за кордоном. Сусідня Польща зі зрозумілою мовою, ліберальним міграційним законодавством і зарплатами в 5-6 разів вищими, ніж на Батьківщині, ідеально відповідала їхнім запитам.
Сьогодні практично в кожній польській школі навчаються українські діти, в автобусах і на вулицях постійно чути українську та російську мови – або польську, але з характерним “всходнім” акцентом.
Якщо спочатку поляки сприймали українців як дешеву, але тимчасову робочу силу, то сьогодні в економістів немає сумнівів – без трудових мігрантів зі сходу на бізнес чекав би занепад. За оцінками Нацбанку Польщі, українські кадри забезпечують 0,3-0,9% зростання ВВП.
Політики, за винятком ультраправих, дискутують про те, як збільшити міграцію з України.
Мільйон? А може два?
Порахувати українців у Польщі нелегко: міграція між сусідніми країнами має переважно короткочасний характер. Вражаюча цифра у 2-2,5 млн, яку часто наводять представники польського уряду, ґрунтується на даних про тимчасове і сезонне працевлаштування, тобто про людей, які приїжджають на кілька місяців попрацювати, але потім повертаються додому. І таких, як показують соцопитування, серед мігрантів – 70-80%.
Точніше оцінити кількість українців, які реально мешкають у Польщі, можна за виданими посвідками на проживання. За останні роки їхня кількість зросла майже до 200 тисяч осіб.
За оцінками Національного банку, цього року на польському ринку праці одночасно працює близько 800-900 тисяч українців, серед яких 30% – на постійній основі, а інші змінюються протягом року, що в сумі і дає цифру понад 1,5 млн.
На допомогу статистиці приходять високі технології. У січні 2019 року фірма Selectivv порахувала, скільки власників смартфонів із польськими сім-картами використовують інтерфейс українською або російською мовою і хоча б раз на рік перетинають польсько-український кордон. Таких виявилося 1,27 млн – цю цифру Selectivv подає як найточніші дані про кількість українців у Польщі.
Якщо в 2015-2016 роках правляча партія “Право і справедливість” говорила про українців як про біженців, яким Польща надає допомогу, то тепер влада називає їх робітниками і високо оцінює їхній внесок у податкову і пенсійну системи країни.
Самим же мігрантам зі сходу все більше хочеться отримати своє представництво в органах влади.
На останніх виборах до Європарламенту серед кандидатів було четверо українців, які отримали польський паспорт. Цікаво, що двоє з них висувалися від лівої партії “Весна”, а двоє – від ультраправої “Конфедерації”.
У боротьбі за нового клієнта
Середньостатистичний український мігрант сьогодні – це чоловік 25-34 років, з вищою або незакінченою вищою освітою, який приїхав з невеликого міста в центрі або на заході країни; він живе в столичному Мазовецькому, Малопольському або Нижньосілезькому воєводстві й працює в сільському господарстві, на підприємстві або на будівництві.
Заробляє він стільки ж, скільки й поляки на аналогічній посаді – 650-800 доларів “чистими”, а почасти й більше. Якусь суму він пересилає родині, але значну частину витрачає на місці – сумарно це дає мільярди, за які й бореться польський бізнес.
Першими були банки: спочатку вони запустили мережеву рекламу послуг українською, а потім найняли україномовних консультантів у відділення. До фінансів швидко підключився сектор мобільного зв’язку: сьогодні всі польські мобільні оператори пропонують спеціальні пакети дзвінків в Україну, а деякі мережі (наприклад, Plus), запрошують українських знаменитостей рекламувати свої послуги.
Не залишаються осторонь і польські університети: вони наймають україномовних співробітників, відкривають інформаційні пункти в українських містах. На тлі скорочення загальної кількості студентів у Польщі найчастіше саме іноземці допомагають вишу зберегти євросоюзівські дотації – в деяких навчальних закладах українці складають понад половину студентів.
Останнім часом “українізація” торкнулася і сфери розваг. Популярна мережа кінотеатрів Helios тепер показує кіно з українськими субтитрами – спеціальні сеанси “Месників” або “Фантастичних звірів” збирають аншлаги. Все більше польських міст дублюють українською інформаційні таблички, а в автоматах з продажу квитків поруч з прапорами Британії, Німеччини і Росії з’являється синьо-жовтий.
Повість про краще життя
Не дивно, що на дедалі більшу присутність українців у публічному просторі реагує і польська попкультура. І йдеться не лише про пісні українських виконавців в ефірі радіостанцій, а й про телебачення.
Роками українці з’являлися лише в епізодах другосортних детективних серіалів як підозрілі особи з кримінального світу, а українки – як наречені-аферистки. Та згодом тренд змінився. У 2015 році державний телеканал TVP у праймтайм запустив серіал “Дівчата зі Львова” – історію чотирьох подруг, які виїхали з України, щоби почати життя з нуля в Польщі.
Долі героїнь склалися дуже вдало: завдяки доброті й цілеспрямованості дівчата вибороли місце під сонцем у новій країні. Перші два сезони виявилися найуспішнішими проєктами каналу, кожну серію подивилися більше 1 млн глядачів.
Популярність серед поляків мають і українські відеоблогери, які в іронічній манері описують свої перші кроки в новій країні. Один з них, Діма Гарбовський, недавно видав книгу “Поляк з України” – після цього в польському сегменті інтернету тиждень обговорювали, що, виявляється, українці, як і поляки, зберігають пластикові пакети в спеціальному пластиковому пакеті.
Масова міграція українців – це історія не тільки про роботу, а й про любов. Поляки останніми роками все частіше беруть шлюб з іноземцями.
Якщо в 2012 році на території Польщі було зареєстровано близько 500 польсько-українських пар, то вже в 2016-му – понад 1100. Для порівняння: на другому місці – британці (близько 700 шлюбів), а на третьому – німці (менш 400). Правда, цю статистику роблять в основному польські чоловіки, які одружуються з українками. Польки ж упевнено поглядають на захід.
Автор: Олена Бабакова
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
