Чи можна за п’ять днів виправити те, що викривлялося 15-20 років? Теоретично можна – якщо правильно розподілити сили. Бо правда за визначенням сильніша од брехні. Як сказав блаженніший Святослав у Великодньому посланні – істину не треба боронити, її треба свідчити. Як кажуть буддисти – спасися сам, і довкола тебе спасуться 10 тисяч. І перед цією єдиною «технологією» безсилі всі, як завгодно винахідливі фабрики віртуальної реальності.
Про це на своїй сторінці у Facebook написала українська письменниця Оксана Забужко.
«А правда, якої годі укривати, полягає в тому, що з перемогою першого в новітній історії людства Віртуального Президента (з обличчям актора Зеленського) Україні як незалежній державі, і всьому її людському ресурсу відповідно, загрожує вкрай серйозна небезпека», – зазначила вона.
За її словами, серед виборців Зеленського є відсоток, який саме через це за нього й голосує – якому якраз ціла ця Україна стоїть поперек горла, а до Росії емігрувати не хочеться, і вони вже приготувались вітати російські війська, – не вірячи, що ті їх теж зачистять, як уже зачистили Захарченка, і Жиліна, і мало не всіх «героїв русской вєсни-2014» (жаль, що досі ніхто не потрудився зробити репортаж про тих журналістів-»ватників», які тоді втекли до Москви, та не поцікавився, чому вони так люблять у тій Москві вмирати наглою смертю – Олександр Яровий у 47, Євгеній Морін у 34, – і чому нинішні «говорючі голови» Зеленського думають, що їх гебуха після «виконання завдання» пожаліє, а Коломойський захистить? Але з цими, в принципі, шкода праці – це вороги. Натомість більшість «абинепорошенківського» електорату (тих, хто готовий проголосувати за Зеленського, бо «надоело») зовсім не бажає Україні краху – вони просто НЕ БАЧАТЬ такої перспективи.
Тому, на думку письменниці, безглуздо доводити їм, що «Зеленський поганий, а Порошенко хороший»:
«Це тільки втягує в логічний лабіринт безпотрібної дискусії, де вигаданий майстрами КВН-ГБ «президент Голобородько», як вампір, наливається рум’янцем за рахунок порівняння з живим Президентом Порошенком «на рівних», – і це, як на мене, головна смислова пастка цієї кампанії, що ВЖЕ призвела до безпрецедентної дискредитації інституту Президентства!. Людям треба всього лиш показати правду: що Зеленський зовсім не збирається бути їм В РЕАЛІ Президентом, ні добрим, ні поганим. Його роль у цьому сценарії – продавець ілюзій, він – те обличчя («своє», «домашнє», «звичне»), яке прибирає демон у казці, щоб йому відчинили двері (на виборах). Після цього в наш дім безперешкодно ввалиться московська орда (можливо, що й дискретно, не до всіх одразу, і кожен, як у нацистській Німеччині, нічого не помічатиме, поки не вваляться до нього особисто, але тоді вже буде пізно…), – а Зеленського ви побачите в новій серії «Сватов» та ще в записаному після дефолту ролику із зверненням про відречення (і, можливо, з проханням до Путіна про військову допомогу, на яке так і не здобувся свого часу Янукович). Після цього цей «слуга народу» (він же вам не сказав, якого народу, правда? то які претензії, таваріщі хахли, – ні обіцянок, ні пробачень, га-га-га!) відбуде на свою російську віллу в Форте-дей-Мармі («самый русский курорт Италии»!), або ще кудись-інде, – і ви більше ніколи про нього не почуєте. У вас на той час з’являться зовсім інші проблеми, які спитайте в донеччан».
Якщо ми це розуміємо, наш обов’язок – попередити тих, хто НЕ розуміє. І це й буде та найдієвіша «технологія», якою ми ще можемо спинити країну на краєчку прірви, – технологія «від людини до людини», наголошує Забужко.
Вона додає, що інстинктивно народ почав це робити відразу після першого туру – вступати в розмови з тими, хто «за Зеленського», переконувати «не голосувати за голограму», поширювати інформаційні матеріали, тощо.
«Але назагал, за моїми спостереженнями, київська вулиця все ще МОВЧИТЬ – люди не наважуються виходити з зони комфорту і вступати в розмову з незнайомими, «щоб не посвариться» (!!). А треба, щоб ми всі зараз говорили між собою «наживо», без посередництва медій і ґаджетів – і щоб це кожного разу була ОСОБИСТА РОЗМОВА, щира й адресна – та, яка єдина пробиває хоч як «технологічно» нанесену вату в вухах. Розмова, сказати б, тверезого з п’яним, у якого в руці граната: він ще може не зірвати чеку, і обоє можуть вижити, – але тільки коли ви знайдете до нього індивідуальний підхід. А для цього потрібне – за Шевченком кажучи – «братолюбіє»: наш (тих, хто розуміє) обов’язок – допомогти ошуканому», – пише Забужко.
Тут, на її думку, нема єдиного рецепту – це щоразу жива людина:
«Отже, вчімось розмовляти між собою. Виходьмо з ФБ в реал, відновлюймо забуте з епохою гаджетів мистецтво діалогу. Спілкуймося в усіх громадських місцях, як на базарі, як на грецькій агорі, як на Майдані, – не чекаймо, що Україну захистить Порошенко, відновлюймо ГОРИЗОНТАЛЬНУ МЕРЕЖУ ДОВІРИ, – ми ж уже колись довели собі і світу, що ми це можемо, тепер треба змогти ще раз, надто багато від цього залежить!..
Припустімо, нас – наляканих реальною перспективою втратити країну за дурно-пусто – всього два мільйони. Якщо кожен до неділі включить у свою «ланку довіри» ще 5 душ, які, незалежно від симпатій/антипатій до Порошенка, почухають потилицю й підуть за нього проголосувати, щоб зберегти країну бюлетенем, а не (потім) партизанською війною з непевним рішенцем, – цього вже буде досить для нашого порятунку від Премії Дарвіна ХХІ століття. (А ще ж кожен із тих 5 встигне поділитися з друзями й родиною – мережа непрогнозована, це «вогонь по соломі», і ми МОЖЕМО це зробити – якщо КОЖЕН РОЗУМІЮЧИЙ поставить перед собою таке завдання!)
Письменниця додала, що ніхто досі в світі такого не робив, але ніхто й трьох Майданів за одне покоління не мав.
«Якщо ми впораємось – це буде неймовірно круто, навіть крутіше за Майдан. (Власне, це й буде продовження Майдану – тільки вже на вищому рівні, «тонкого плану»). І ось тоді – тоді нарешті зможе початись новий етап нашої Революції Гідности – ІНФОРМАЦІЙНИЙ. Революція освіти і медій – поступове, але невхильне моральне очищення суспільства від усього, закачаного нам, підшкірного гною. Тільки така революція зможе назавжди покласти край усьому тому неподобству, що його зеленські креатори так багатослівно-незграбно звуть «епохою бідності, епохою жадібності, епохою брехні», – аби лиш не називати речей своїми іменами: 21 квітня – кінець московського постсовка, кінець епохи «сватов», – зазначила Забужко.
І хай так і станеться.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
