Сьогодні найбiльшу популярнiсть у наших жiнок-українок мають кавалери з Iталiї, Британiї, США та Нiмеччини. І важко сказати, на перший погляд, чому так відбувається, адже і в україні вистачає молодих та успішних людей, але загадковість завжди пpuвaблює, молоді українки вже пізно думають, що можна обпeктися.
Як свiдчить статистика, в Українi на 1000 чоловiкiв припадає 1161 жiнка. Тож не дивно, що нашi красунi часто намагаються знайти своє щастя за кордоном. Джерело
Найпопулярнiшими способами знайомства з iноземцем сьогоднi є шлюбнi агентства та iнтернет. Втiм, в обох випадках є i шанс знайти своє справжнє кохання, i ризик потрапити на гачок до афериста.
Заміж за країну
У шлюбних агентствах розповiдають, що дуже часто жiнки виходять замiж не за людину, а за країну. Усе для того, аби нарештi мати заможне життя. Познайомитися з iноземцем для потенцiйного одруження найпростiше в iнтернетi. Сайтiв знайомств тут дуже багато, а реєстрацiя триває лише кiлька хвилин. I бiльша частина часу йде на пошук фото для свого профiлю, адже це те, на що найперше звертають увагу.
“Навiть не очiкувала, що отримаю одразу так багато листiв – 121 повiдомлення лише за добу, – розповiдає 37-рiчна Катерина Логiнова з Києва. – Серед тих, хто хотiв познайомитися зi мною, були чоловiки з рiзних країн майже всiх континентiв, але зi справдi серйозними намiрами серед цiєї кiлькостi – одиницi. У багатьох з них в анкетi була iнформацiя, що їх цiкавлять лише iнтимнi стосунки. В iнших – що вони категорично проти дiтей, тварин. Дехто одразу цiкавився, скiльки я заробляю i навiть чи готова в майбутньому самостiйно забезпечувати сiм’ю. Одне слово, пiсля тотального вiдсiювання залишилося менш як 10 людей. I через кiлька днiв спiлкування вiдсiялися i вони”.
Зрештою, в iнтернетi жiнка таки познайомилася з 32-рiчним чоловiком на iм’я Дiно з Рима. Вiн писав, що млiє вiд української краси i хоче якнайшвидше зустрiтися з Катериною.
“Коли смуглявий Дiно запропонував менi прилетiти до нього в гостi, навiть хвилини не вагалася, – каже Катерина. – Сам купив авiаквиток. I я полетiла. В Iталiї чоловiк одразу зробив менi пропозицiю. Згодом справили весiлля. Але пiсля одруження Дiно став зовсiм iншим: вiн вимагав, аби я постiйно прибирала, готувала їсти, доглядала його хвору маму. Я весь час поралася по господарству. Тим часом Дiно вечорами зустрiчався з друзями, вiдпочивав. Дiзналася, що зраджує менi. Шкода, що аж через два роки я зрозумiла, що вiн серед українок шукав собi не кохану дружину, а наймичку. Тож i подала на розлучення”.
До слова, шлюбних аферистiв сьогоднi в Українi дуже багато. В iнтернетi безлiч iсторiй про те, як пiсля оглядин за кордоном жiнка потрапляла в ceксyaльне рабство. А “коханий” iз сайта знайомств виявлявся простим сyтeнeром. Усе тому, що шлюбнi агентства в Українi не лiцензуються, а просто реєструються, як приватне пiдприємство. Тому перевiрити, що справдi робить така фiрма, непросто.
“Мені пощастило”
Однак завдяки шлюбних агентствам жiнки таки знаходять своє кохання. Прикладом цього є 27-рiчна Валентина Корпан.
“Я чудово володiю англiйською, це великий плюс у пошуку чоловiка-iноземця, – розповiдає жiнка. – Тож тих, хто хотiв познайомитися зi мною, було чимало за сiм мiсяцiв пошуку. Коли я отримала запрошення вiд британця Лемi, то одразу зацiкавилася його анкетою. Адже на фото – високий симпатичний брюнет у чорному костюмi, – каже Валентина. – Дiзналася, що Лемi живе у самому Лондонi, має власний бiзнес. Рiзниця у вiцi в нас – три роки, вiн старший. Так i почали спiлкуватися”.
Уже через два мiсяцi Лемi приїхав на оглядини до Катерини в Україну. Сподобалися одне одному. А ще через три мiсяцi британець зробив жiнцi пропозицiю. Одружилися в Українi, вiдкрили дружинi вiзу.
“Уже рiк живемо в Лондонi разом. Я не працюю, адже чоловiк добре заробляє, – каже Катерина. – Моя 6-рiчна донька знайшла з новим татом спiльну мову. Мешкає разом з нами. Лемi дiтей не має i дуже хоче, аби я народила йому сина”.
Весілля? Готуйте документи!
Щоб стати дружиною iноземця в його країнi, треба зiбрати цiлий пакет документiв. Найперше для вiдкриття вiзи в нареченої повинно бути запрошення вiд нареченого. Посольство кожної країни має свiй перелiк потрiбних документiв. Примiром, щоб справити весiлля у Сполучених Штатах з американцем, українцi потрiбно надати довiдку вiд лiкарiв, зокрема результати аналiзiв i висновок терапевта. У Нiмеччинi можуть вимагати, щоб наречена здала тест на мiнiмальне знання нiмецької мови. А у Францiї особливу увагу звертають на довiдку про доходи за останнiй рiк.
“Я зiткнулася з низкою проблем, коли готувала документи на вiзу разом зi своїм чоловiком-американцем, – каже 23-рiчна Iрина Чепишко з Iвано-Франкiвська. Сьогоднi дiвчина живе у Нью-Йорку. – Посольство вимагало навiть моє свiдоцтво про народження, i не лише оригiнал, а перекладене англiйською. Так само цiлий пакет документiв довелося зiбрати нареченому: податковi декларацiї за останнiй рiк, виписку з банкiвського рахунку, документ про зарплату, лист з роботи. Одне слово, йому потрiбно було переконати посольство, що вiн не живе на соцiальну допомогу i спроможний забезпечувати мене i нашу сiм’ю загалом”.
I щоби не потрапити на гачок до аферистiв, потрiбно дотримуватися декiлькох правил: в iнтернетi не погоджуватися на пропозицiї першого-лiпшого та не зголошуватися на зустрiч на “чужiй” територiї. А щодо шлюбних агентств, то варто переглядати вiдгуки про них клiєнтiв i перевiряти вiк агентства. Чим довше воно працює, тим бiльше шансiв не наразитися на небезпеку.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
