Це сталося ще тоді, коли я значилася в подруги мого майбутнього чоловіка Славки.
Нічого мені не сказавши, Слава попередив, щоб я одяглася красиво. Я подумала звичайно-ж про те, що він швидше за все, збирається запросити мене на романтичне побачення, які він для мене часто влаштовував, тому причепурилася і ближче до вечора він заїхав за мною на машині.
Я сіла на переднє сидіння і раптом зрозуміла, що позаду мене сидить ледь не все його сімейство: Славкина мама, старша сестра, у якої на колінах примостився її маленький син Микитка (вона всюди його з собою тоді возила) і Зінька.
Ось Зінька – вся святкова, з зачіскою до самого даху авто, в моїй довгій бузковій сукні, яку я колись придбала на свій випускний і вона встигла його у мене випросити.
І тут до мене стало доходити: Зінька днями саме говорила, що у неї скоро буде випускний в школі, для якого вона, власне, і просила у мене мою сукню. Поносити. Але я не люблю носити речі після когось, тому подарувала їй своє платтячко, яке зберігала як пам’ять про свій випускний.
Ну і щоб заручитися її підтримкою, як майбутньої зовиці, сподобатися їй хотіла, якщо по-чесному.
Запитати про те, куди ми їдемо, я чомусь не могла у свого чоловіка, тому що тоді чомусь побоювалась його, Славкина владна мати, яка вічно всюди ходила з незадоволеним зарозумілим виглядом, тому я вважала за краще сидіти в машині мовчки і не привертати до себе увагу, а то хіба мало що.
І ось ми приїхали саме до школи, яка до речі була в сусідньому від нашого села селі.
Я побачила у школи натовп ошатно одягнених випускників і випускниць, а також їх батьків і родичів.
На свій подив я також побачила, що до нашої машині під’їхала інша і з неї вийшли Славкин батько, Славкина бабуся і тітка, яка приїхала здалеку і саме гостювала у них.
-Ну що йдемо? – скомандувала мати сімейства.
-А, а куди, власне, йдемо? – несміливо запитала я.
-Як куди? На Зіночкин випускний! – здивовано підняв брови, вимовила матуся.
Я вилупила очі. Мене ніхто не попереджав, що я теж попрусь на цей чортів випускний, я чомусь думала, що Славка повіз на нього свою сім’ю, а мене взяв з собою, щоб не нудно було чекати їх усіх.
І ще я відразу згадала, як Зінка розповідала, що на випускний вхід буде по-перепусткам, за які всі платили якусь певну суму.
Я побачила в руках у Зінки, її матері, батька і сестри, Олени, такі перепустки.
-Але у нас же немає перепусток, – розгублено промовила я.
На що мати відповіла:
-Прорвемся і без них! Понаглєй треба бути! Прошмигне за нами, тільки й того. І вона хмикнула так невдоволено, а я вперлася і вставши біля машини, сказала:
-Ви йдіть, а я вас тут, в машині почекаю.
Мені зовсім не хотілося «прошмигувать» на чуже торжество, тут он тож бабку з тіткою ще до того ж притягли, так ще й ми зі Славком, виходить, будемо ганьбитися, намагаючись пролізнуть без оплати. Всією юрбою, ні, моє виховання не дозволяло мені викидати такі номери. Соромно!
Не треба мені такого халявного свята.
Славка подивився на мене, почухав потилицю, потім махнув рукою і пішов від мами до мене, підтримавши таким чином моє рішення і піддакнув:
-Ви йдіть гуляйте, ми вас тут у машини почекаємо!
Тут моя майбутня свекруха так розсердилася і зміненим голосом загрозливо прошипіла:
-Славка, паршивець, а ну швидко за мною! Я сказала, за мною!
Вона стягнула з ноги туфлю і замахнулася на нас, а потім, мабуть, взявши себе в руки, повернулася і махнувши на нас рукою, пішла.
Я чула як Зінка, в моїй сукні, слідом за своєю матінкою, театрально схлипувала і говорила:
-Не очікувала такого від власного брата!
Я сіла в машину і побачила, що Славка дуже засмутився.
-Не звертай на них уваги. І на Зінку – особливо. Теж мені – ніжна знайшовся! Леді! – бурчав він, сердячись на сестричку.
-Ну чому ти мене заздалегідь не попередив, що збираєшся привезти мене сюди? Знала б – ні за що б не сіла в машину!
-Може ти і права. Ну да, не потрібно було привозити тебе сюди.
Ми сиділи в машині понурі, я все думала, що напевно потрібно було вже переступити через свої гордість і виховання і піти разом з усіма, але тепер вже час втрачено, залишалося тільки чекати, коли цей нещасливий випускний закінчиться і можна буде поїхати додому.
Ніхто з них мене не зрозумів, я вже сумнівалася, що я адекватна. І чого я теж не пішла з ними? Дура вперта, зі своїми принципами. Ще й встигла налаштувати проти себе свою майбутню свекруху! І Славка з матір’ю і сестрою мимоволі посварила.
Прочекали ми години чотири в задушливій машині. Погуляли по селу. Незабаром нам зі Славком нестерпно захотілося їсти, особливо Славкові – виявляється, він, по-очікуванні майбутнього бенкету спеціально не робив замах, тому я чула як у нього бурчить шлунок, але ми обидва лише скрушно мовчали. Ми ще й грошей не взяли ні копійки, тому і купити чого-небудь погризти не могли.
І ось до нас кілька разів вдавалася старша Славкина сестра, Олена. Вона забігала, щоб дістати з сумки, залишеної в машині, то пудреницю, то сигарети і безперестанку розказувала нам:
-Ось даремно ви з нами не пішли! Там стільки смачної їжі! Там повний стіл! Смажена курка, запечена індичка, торти, фрукти! Чого тільки немає! Я ось зараз візьму пакет і наберу в нього потайки тортів і цукерок додому.
Лєна втекла, а Славка лаявся:
-Ось дура
Нам ще сильніше хотілося їсти після її слів і ситуація була такою дурною, я готова була крізь землю провалитися.
Коли вся сімейка нарешті нагулялась, маманя з Зінкою навіть не розмовляли з нами обома, презирливо поглядаючи на нас.
-Мій ти син? – тільки й сказала Славкові його мати, коли вони нарешті вивантажилися з машини і поволокли з собою повні пакети з їжею, яку накрали нахабно зі столу.
Прийшовши додому, я зрозуміла, що правильно вчинила: мені хоча б не довелося побачити, як ці тітки з Оленою на чолі тирять під шумок їжу зі столів, складаючи її в пакети і несучи їх з оглядкою поки всі інші, нормальні люди, танцюють.
Що це взагалі за звичка у них така жахлива – тягти з собою додому їду звідусіль, з будь-якого застілля?!
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
