Інтернет-простір, соціальні мережі і численні ЗМІ є фундаментальними носіями інформаційних відносин, але в даній статті ми хотіли б приділити уваги не законній основі принципів інформаційної політики, а вужчому напрямку: чи можливо застосовувати інформаційний зміст як джерело знання про вчинення злочину.
Виникає питання: яке значення має поставлене запитання? Хіба так важливо, може інформація, яка міститься в ЗМІ стати приводом для початку досудового розслідування?
Відповідь наступна: іноді, коли матеріали ЗМІ містять інформацію, яка може стосуватися небезпеки для невизначеного кола осіб, важливо реалізувати своє конституційне право звернення в правоохоронні органи з повідомленням про злочин (наприклад, коли особа дізналася зі ЗМІ про наявність в торговельній мережі отруєних продуктів харчування або коли суспільний інтерес пов’язаний з повідомленнями в журналістських матеріалах про корупційні діяння посадових осіб).
Нерідко адвокатам, захищаючи клієнта (як правило, підозрюваного в економічних злочинах), необхідні контрзаходи для зустрічного відкриття кримінального провадження, що також дозволяє дізнатися про здійснення протиправних дій в засобах масової інформації, пише yaizakon.com.ua.
Основна правова норма, яка регламентує фіксування правопорушення є ч. 1 ст. 214 КПК України:«Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинений кримінальному правопорушенні або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального злочину зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, почати розслідування і через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику виписку з реєстру».
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Таким чином, зазначена стаття містить поняття «будь-яке джерело, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Щоб не дискутувати, чи є відомості в ЗМІ таким джерелом чи ні, законодавець в «Перелік інших джерел, з яких виявлені обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», який є доповненням до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, зазначив, що підставами для внесення в ЕРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення є повідомлення в засобах масової інформації (п. 5 довідника).
Отже, є пряма норма, яка передбачає, що повідомлення в ЗМІ може стати пусковим механізмом для початку досудового розслідування.
Для того щоб з’ясувати, що саме являють собою ЗМІ, треба звернутися до деяких законів.
Відзначимо, що в Законі України «Про пресу та інші друковані засоби масової інформації» під друкованими засобами масової інформації (пресу) в Україні розуміються періодичні і продовжувані видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Крім того, в Законі України «Про телебачення і радіомовлення» зазначено, що інформаційна діяльність в сфері телебачення і радіомовлення також відноситься до ЗМІ.
З пресою, телебаченням і радіомовленням все ясно, але що робити з сукупністю інформації в мережі Інтернет?
Законами України «Про захист суспільної моралі» міститься поняття «електронний засіб масової інформації». Пункт 14 Положення про порядок акредитації журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при Верховній Раді України, визначає особливості подачі заявки на акредитацію Інтернет-виданням.
Разом з тим, продовжує свою дію закон, який був прийнятий ще в далекому 1990 році: «Про пресу та інші засоби масової інформації». Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону, під масовою інформацією розуміються публічно розповсюджувані друковані, аудіо- та аудіовізуальні повідомлення і матеріали.
Під засобами масової інформації розуміються газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації.
Таким чином, будь-яка форма публічного поширення масової інформації підпадає під будь-яке зафіксоване періодичне поширення, тобто пости в соціальних мережах також можуть розглядатися як предмет масової інформації.
Якщо зробити висновок, то правоохоронні органи зобов’язані внести в ЕРДР відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі повідомлення громадянина, який посилається на вміст певних ЗМІ, в тому числі інформації в мережі Інтернет.
У разі ігнорування такого звернення слід оскаржити відмову правоохоронців щодо невнесення відомостей в ЕРДР в судовому порядку відповідно до статті 303 КПК.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
