Кожна молода пара мріє про романтичне і казкове весілля, та, на жаль, реальність не завжди виправдовує ці сподівання. Про це свідчать весільні скандали й трафунки, які ввійшли в історію нашого краю.
Весільна пара в церкві. Поч. ХХ ст.
В 1853 р. в станиславівському 58 полку піхоти служив рядовий Герш Кок родом з Тисмениці. Тоді солдатів за різні порушення нерідко били киями. Але пана Кока було покарано за незвичну провинність, а саме за те, що він… одружився.
Солдат узяв у командування відпустку з метою врегулювання сімейних стосунків. У Тисмениці він убрався в парадний мундир – білий з чорними вилогами – і взяв шлюб з дівчиною, яку давно кохав. В ті часи військовим узяти шлюб було не так просто. Потрібно було отримати дозвіл у командування, представити докази того, що наречений міг утримувати сім’ю. Крім того, належало подати докладну інформацію про майбутню дружину – вона мусила мати бездоганну репутацію, що підтверджувалось листом від священика, а також певний рівень освіти.
Невідомо, чому пан Кок не дотримався цієї процедури, але в результаті його шлюб визнали недійсним, а сам новоспечений чоловік потрапив під військовий суд. Вироком від 28 січня 1853 р. його було присуджено до кари – чотириста київ. Ось таке неромантичне завершення мало весілля бравого вояки.
В січні 1901 р. святкували весілля в будинку одного мешканця села Княгинина. Аж тут на гостину завітав непрошений гість – кельнер Юліус Ґлаубах. Ні, господарі не виставили його за двері, але поставились досить прохолодно. Гонорового кельнера образив такий прийом, і він вирішив помститися. Покидаючи будинок, він украв в одного з гостей дороге зимове пальто і 8 корон 50 галерів готівкою. Зі своєю здобиччю непрошений гість зник у невідомому напрямку.
В листопаді 1906 р. в невеличкому селі під Богородчанами грали гучне весілля – виходила заміж найстарша донька одного з господарів. У хаті рікою лилася горілка, лунали сміх і музика, а у дворі розігралася трагедія. Двоє місцевих молодиків, Яків та Михайло Андрусишини, зчинили бійку з односельчанином Іваном Хохолем і били його кілками аж доти, доки він не випустив дух. Після чого спокійненько пішли у хату і … приєдналися до танців. Лише пізніше весільні гості дізналися, що під час їхньої забави у дворі лежала мертва людина. Під час суду оскаржені виправдовувалися, що були сильно п’яні й не мали наміру вбивати, а лише випадково так сильно побили односельця, що це призвело до його смерті. Суд присудив Якова Андрусишина до чотирьох років в’язниці, а Івана – до двох, що, мабуть, було надто м’яким покаранням.
В листопаді 1908 р. в Братківцях сталася трагедія, яку місцева преса назвала “кривавим весіллям”. Як бачимо з судового повідомлення, надрукованого в газеті “Кур’єр станиславівський” від 3 липня 1909 р., перед станиславівським судом постали шістнадцять парубків у віці від 19 до 32 років, яких звинуватили в дебоші, вчиненому на весіллі місцевої жительки Олени Возняк. Близько трьох годин молодики били весільних гостей камінням і кілками, було багато поранених. Приводом для кривавої розправи стали політичні “розборки”, адже серед гостей було багато москвофілів. Так називали представників суспільно-політичної течії, які проповідували єдність українського та російського народів. Тринадцять обвинувачених були засуджені до тюремного ув’язнення, трьох було звільнено від покарання.
В серпні 1910 р. власник цигаркової крамнички по вул. Газовій (нині вул. Дністровська) віддавав заміж доньку. Наречений – 24-річний торговий агент зі Львова Адольф Вайншток. Зібралися гості, й молода пара вже приготувалася до шлюбного обряду. Аж раптом двері відчинилися і до покою ввійшло двоє поліцейських. Зі Львова прийшла телеграма, що пан Вайншток розшукується за шахрайство, тож поліцейські прибули, щоб арештувати підозрюваного. В святково прикрашеній вітальні запанувала німа сцена. Першими оговталися батьки нареченої, які рішуче запротестували проти того, щоб поліцейські втручалися у життя їхньої доньки. Спочатку нехай закінчиться шлюбна церемонія, а далі робіть, як знаєте – зажадали вони. Проте наречена рішуче відмовилася продовжувати весільну церемонію, тож Вайншток вирушив до в’язниці просто з-під вінця, але неодруженим.
Як бачимо, в історії нашого краю траплялися справді серйозні весільні інциденти – крадіжки, бійки й навіть убивства. Тож, мабуть, не варто надто перейматися, якщо ваше весілля затьмарять невдалі фото чи інші дрібні неприємності.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
