Давненько, отримавши у спадок 2 квартири розташовані поруч (суміщені раніше батьками) на п’ятому поверсі, поклав око на третю, останню на сходовій клітці. Через кілька років все таки придбав її. Весь п’ятий поверх мій– почуття приємне.
Ввечері в п’ятницю чую стукіт у двері: відкриваю, стоять три тітоньки і запитують чи вірю я в Бога. Загалом культурно посилаю їх і закриваю двері.
Через деякий час стукіт у другі двері. І тут я збагнув, що відбувається. З кам’яним обличчям, як в перший раз, відкриваю двері – тітоньки переглядаються, губляться в словах, починають озиратися і хреститися. Небагатослівно шлю їх культурно туди ж, і біжу до третіх дверей, вмираючи від сміху.
Ну і що ви думаєте? Через деякий час вони стукають!!! Відкриваю, хотів пожартувати, а вони покидавши свою макулатуру з вереском біжать вниз по сходах заїкаючись про щось нечисте.
Тепер чекаю листонош, переписувачів, ще якихось діячів. Хотіли з дружиною двері прибрати, тепер почекаємо.:)
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
