У вівторок, 21 березня, у Першій сімейній ресторації Мулярових у рамках проекту «Назустріч улюбленому письменнику» відбулася зустріч із Тарасом Прохаськом. Захід організували ГО «Поступовий гурт франківців» спільно з Івано-Франківською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. І. Франка. Проект «Назустріч улюбленому письменнику» реалізовується за підтримки франківських видавництв «Лілея НВ» та «DISCURSUS», пише WestNews.
На зустрічі з своїми читачами Тарас Прохасько поділився історіями про дитинство та початок творчого життя. За його словами, у деяких людей дитинство розтягується на довгий період часу. У нього, каже, дитинство досі не закінчилось, бо живе як дитина.
«Я не облаштував свого власного життя, я живу у старих домах, які залишились мені. Я довгий час не думав про якесь самовираження, що я дорослий чоловік, – ділиться письменник. – Моє дитинство пов’язане з серйозною дитячою травмою, мої батьки залишили мене у Делятині, коли мені було півтора року».
Малий Прохасько розповів, що своє дитинство провів з бабусею та дідусем, від них же отримав любов і ніжність, які так потребує мала дитина. Потім, каже, отримав другу дитячу«травму» – батьки сказали, що треба йти до школи.
«Я ненавидів переїзд, потім зненавидів Франківськ і школу, проте я якось швидко адаптувався. Та моє місце у Делятині залишається тим островом, де я знаходжу автоматичне щастя, – каже Прохасько. – Мені там добре починати щось писати, чого я давно таки не робив. Проте я не вважаю себе винним у тому, що маю такий ритм писання».
Прохасько вважає, що читачам було б нудно, якби кожен автор писав з однаковим ритмом. Та все-таки сказав читачам, що випрявлятиме ситуацію.
Цікаво те, що змалку Прохасько мріяв працювати з природою. Саме тому у нацькі роки вступив до Льовова на біолога. Каже, що все через любов до гір, де провів все своє дитинство. Проте, як виявилось, любов до природи і любов до біології – різні речі.
«Ще в дитинстві я мріяв бути лісівником, але мій тато сказав, що з моїми ідеалістичними поглядами мене звідти або витиснуть, або я сам собі щось зроблю. І він мав рацію, – говорить Прохасько. – Я хотів весь час садити нові ліси і плекати старі, я хотів доглядати за природою, дбати за тваринами, але потім зрозумів, що у реальному житті такого все-таки немає».
Так, Прохасько вирішує почати писати книжки про рослин і тварин. Іноді може здатися, що Тарас Прохасько – повністю рослинний чоловік і це не лише добре відчутно у його творах, а й помітно вирізняє його з-поміж інших українських прозаїків. У багатьох творах автора присутній біографіям, а це робить книги ще більш відвертими та наближає письменника до читача.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
