Андрій охороняв ЧАЕС і його викрали російські терористи.
Андрій Старинщак перебував у полоні від першого дня вторгнення – 678 днів. Після обміну він обдзвонює родини бранців, з якими був в одній камері. Він запам’ятав 23 прізвища і телефони рідних, бо його родина, як ніхто, знає, що таке чекати і не мати звістки про рідну людину майже два роки.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.
Окупанти катували українців тільки через те, що вони українці
Андрій Старинщак майже два роки пробув у заручниках у росіян. Майже весь час у найжорстокішій колонії в одній з прикордонних областей Росії. Українця били кожного дня просто через те, що він українець.
“Це просто за те, що ти, як вони казали, “хахол”, – згадує ексбранець.
Андрій Старинщак повернувся до України 3 грудня. Через наслідки побоїв він кожного дня проходить обстеження та операції. Йому вже вирівняли розтрощену перегородку в носі і видалили кісту – нарешті можна дихати нормально. А що робити з суглобами й ногами, медики ще не до кінця розуміють. Через щоденні побої, множинні травми і застарілі гематоми Андрієві важко ходити.
Андрій охороняв ЧАЕС і його викрали російські терористи
В полон Андрій потрапив від першого дня повномасштабного вторгнення. Нацгвардієць охороняв Чорнобильську АЕС. Коли терористи РФ відступали, всім полоненим на голову надягли мішки, закували в наручники і вивезли до Білорусі.
Для українців було окреме СІЗО, каже Андрій, нікого, крім полонених там не було. На допитах намагалися вибити хоча б із когось зізнання, що на Чорнобильській атомній була таємна лабораторія.
Коли зрозуміли, що вибити зізнання не вдасться, з полонених знущалися для розваги, каже Андрій. За 678 днів полону дозволили один раз написати лист до дому, точніше – три рядки російською, які проходили цензуру.
“Там було написано – жив, здоров, все хорошо. Я дивилась на той лист, я розуміла, що це він написав”, – каже дружина Андрія Вікторія.
Дружина Вікторія 2 роки чекала на Андрія з полону, а син плакав, коли дізнався про обмін
Вікторія весь час разом із сином Ромою чекали на тата. Віка майже два роки в машині возила з собою комплект одягу для Андрія. З надією, що кожен наступний день може принести новину про обмін. Вікторії приснився сон, що вона зустрічає чоловіка з рожевим волоссям.
І вона пофарбувалася в рожевий, дехто з її оточення почав дивитися на неї, як на божевільну, але їй було однаково. 3 січня, коли стало відомо про обмін, вона мала доступ до списків, але не побачила там рідне прізвище – Старинщак.
“Коли я побачила списки, я сиділа в машині, кажу – Боже, будь ласка, ну хай він вийде з автобуса. Немає у списках, але хай вийде з автобуса”, – згадує Вікторія.
І Андрій вийшов – худий, він втратив 27 кілограмів у полоні, виснажений, у тюремній чорній робі. Вікторія його впізнала тільки по очах. А син Рома побачив тата лише після тижня лікування.
“Коли він почув, що тато в Україні, він упав на коліна посеред кімнати і почав плакати”, – каже жінка.
Андрій звикає до цивільного життя
Коли Віка з Андрієм вперше вийшли з лікарні в місто, він насамперед заходів купити нові обручки, але максимально схожі на ті, що були. Обручка Андрія дісталася мародерам з російського СІЗО. Після всього, що вони пережили, Андрій і Віка планують повінчатися.
Поки що Андрій тільки звикає до цивільного життя. Організм ще досі живе за розкладом в’язниці, ще досі руки самі схрещуються за спиною, як у СІЗО.
Андрієві досі не віриться, що він може виказувати свою думку, обирати те, що йому до вподоби – не так легко стерти з пам’яті майже два роки, протягом яких тебе хотіли зламати.
Адаптація і реабілітація у Андрія буде довгою. Крім лікування, Андрій обдзвонює родини тих, з ким був разом у камері. Нічого не можна було записати. Всі прізвища, номера телефонів рідних полонених Андрій тримає в пам’яті.
Андрій розуміє, що означає такий дзвінок для рідних. Бо коли виходили ті, хто бачив Андрія в полоні, і дзвонили Вікторії – це допомагало не втратити віру, що рано чи пізно вона дочекається обміну, де серед звільнених будуть її рідні очі.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
