Наші воїни – це приклад нескореності, патріотизму та шаленої любові до своєї Батьківщини. Одним із таких нескорених є 27-річний, аеророзвідник, сержант Національної Гвардії України, франківець Андрій Даньо. Воїн пішов захищати Україну на другий день повномасштабного вторгнення – добровольцем.
Розповідає Інформатор, покликаючись на “Голос Америки”
3 квітня цього року під час бойового завдання на Донбасі попав під ворожий обстріл та отримав тяжкі поранення. В результаті чоловік втратив праву руку та ногу і майже повністю втратив зір. Проте Андрій не здається, а бореться за можливість жити повноцінним життям.
“Я відчував, що кисть відірвало, з ногою не було зрозуміло вона була переламана і сильно боліла. Мене вивезли хлопці, сам я не міг евакуюватися. Мені вкололи знеболювальне, на другий день я проснувся в Дніпрі” – згадує військовий
До війни, Андрій Даньо працював програмістом в Івано-Франківську. За словами бійця він ще в грудні 2021 року розумів, що буде війна. Багато де про це говорили і саме тоді хлопець твердо вирішив, що якщо війна почнеться, то він без вагань стане на захист Батьківщини.
“Я при хлопцях не плачу, бо в багатьох з них є різні травми. Я після заннятя виходжу і десь там можу поплакати, бо це зворушливо. Я бачу як хлопці повертаються до життя. Дивлячись на Андрія, як він старається жити я також плачу” – ділиться Інна Дідич
Вже другий місяць Андрій Даньо вчиться жити з протезами. Всі витрати на протези покрила держава. Це все модулі. Верхній модуль з Німеччини, колінний вузол з Японії, стопа – Франція.
За словами фізіотерапевтки є три головні аспекти реабілітації бійців з протезами це:
подолання відчуття фантомного болю у втрачених кінцівках;
м’язова підготовка тіла до протезу;
моральна підтримка.
“Протез – це не панецея, це не означає, що людина одягла протез і одразу пішла так як раніше ходила на власних ногах. Ні. Всеодно вага буде переноситьсь більше на ту опорну ногу, яка відчуває, яка має бути сильною. Чим більше на себе візьме навантаження – м’язи, якщо вони в тонусі тим менше буде проблем з протезом. Надія є на все” – розповідає жінка
Крім руки та ноги Андрій втратив маже повністю зір. Правого ока в хлопця нема, лівим він розрізняє лише світло та темряву, однак це не зупиняє Андрія.
“Я Андрієм пишаюсь. Зараз ще більше ним пишаюсь, бо він робить ще більше ніж до поранення. Шлях відновлення дуже складний, болючий. Як він казав важко це все психологічно прийняти, але в якийсь момент він цю ситуацію прийняв і почав рухатися далі. Шлях після поранення, це шлях маленьких кроків” – резюмує мати Андрія.
Завдяки підтримці рідних і постійних тренювань Андрій вже впевнено почувається на протезах, втім операції для нього не закінчились. Офтальмологи дали надію, що частково зір на лівому оці можна відновити, пересадивши рогівку, однак такі операції в Україні не виконують.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
