Збройні сили України продовжують звільняти від російських окупантів схід та південь України. А російська армія, яка, за словами кремлівського Фюрера “навіть ще не починала”, робить “негативний наступ”. УНІАН спостерігав, як змінювалася риторика російських пропагандистів у поясненні цієї “операції зі згортання”.
Перші повідомлення про успішний контрнаступ української армії на Харківському напрямку почали з’являтися 6 вересня. Вже наступного дня президент України Володимир Зеленський підтвердив “хороші новини”, але не називав звільнені населені пункти. А 8 вересня Генштаб офіційно заявив: на Харківському напрямку звільнено понад 20 населених пунктів, серед яких Балаклія, Волохів Яр, Щурівка, Шевченкове та інші.
І поки українці взялися за вивчення мап та розрахунки, як швидко ЗСУ візьмуть Куп’янськ, дорога на який відкривалася з Шевченкового, російські пропагандисти лише починали щось підозрювати. Зокрема, головний редактор Russia Today Маргарита Симоньян, яка в лютому “прославилася” твіттом з цитатою з пісні: “… завтра в 7:22 я буду в Борисполі…”, 6 вересня взялася цитувати Костянтина Симонова, “Різні дні війни”, а ще за два дні згадала недалеке спільне минуле з Україною: “…коли всі разом, коли і російську вчать, і українську”.
Паралельно з цією ідилічною картинкою в різних соцмережах розпалювалася справжня істерика росіян. Про те, що “друга армія світу” накивала п’ятами в Балаклії, про те, що ганебно втекли з Ізюма, про те, як здали Куп’янськ і таке інше… Вишенькою на торті можна вважати виняткову мовчанку з цього приводу з боку російської влади.
Так, прес-секретар російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков відмовився коментувати контрнаступ ЗСУ на окупованих Росією територіях України, навіть не проговорив, чи стурбована адміністрація президента Росії тим, що відбувається, і переадресував питання до Міністерства оборони РФ.
“Щодо ходу “спеціальної військової операції”, то це – до мого колеги Конашенкова (офіційний представник МО РФ, – УНІАН)”, – сказав він.
Втім, Міноборони РФ усі ці дні наполегливо зберігало мовчання. А щоб найнагліші не лізли зі своїми питаннями, не критикували “стратегів” “спецоперації” та не публікували інформацію про тотальну здачу позицій в Україні, і зовсім відключило коментарі на своїх сторінках у соцмережах. Це, втім, мало зворотний ефект. “Плач на болотах” перейшов буквально в істерику, а такі діячі як Ігор Гіркін-Стрєлков або Анатолій Шарій у своїх “словесних уколах” на адресу російської влади почали посилатися на офіційні дані України та ще більше критикувати рішення російських військових, називаючи це нічим іншим, як провалом.
За інформацією Інституту вивчення війни (ISW), такі зрушення у сприйнятті російськими “лідерами громадської думки” свідчать про підрив довіри до російського командування.
“По-перше, Міноборони Росії важко справляється з несподіваними українськими операціями, тому що його інформаційна стратегія заснована на представленні російського вторгнення в Україну як простої та бездоганної операції. Це сприяє недостатньому розумінню ситуації у Кремлі та у російському медіапросторі. По-друге, Міноборони Росії потрібен значний час для розробки та поширення хибних наративів у російському інформаційному просторі. По-третє, якщо Міноборони Росії не надасть ЗМІ своєї версії, у російському інформаційному просторі домінуватиме несприятлива для Кремля інформація”, – зазначили аналітики Інституту.
Але, трохи оклигавши, російська влада все ж таки придумала, як пояснюватиме блискавичну втечу своєї армії з позицій, на заняття яких вони витратили півроку. У заяві Міноборони РФ, поширеній російськими ЗМІ, було сказано, що “прийнято рішення перегрупувати російські війська, що знаходяться в районах Балаклії та Ізюму, для нарощування зусиль Донецькому напрямку”. Нібито “операцію згортання та перекидання” військ проводили протягом трьох діб, шляхом “відволікаючих та демонстраційних заходів з визначенням реальних дій військ”.
Чи можна щось зрозуміти у цій словесній еквілібристиці? Складається враження, що населенню Росії, якому, схоже, світить ще більша мобілізація на війну, яку в РФ не називають війною, намагаються наговорити багато хитромудрих і складних слів, щоб “недалекі громадяни” й надалі не ставили запитання “розумним керівникам”. А в складнопідрядних реченнях, якими рясніє заява Міноборони РФ, сенс сказаного втрачається ще більше.
Мабуть, тому прийшов до тями “великий полководець” Рамзан Кадиров, який раптом заявив, що Міноборони припустилося помилок, і якщо сьогодні-завтра жодних змін у проведення “спецоперації” не внесуть, то він вийде на керівництво країни і роз’яснить усе сам.
“На допомогу” владі традиційно приходять і рупори Кремля на зарплаті. Вищезгадана Маргарита Симоньян 10 вересня у своїх соцмережах викотила виправдання невдач російської армії. Тепер це називається “великий відступ”.
У цьому контексті можна говорити не тільки про події столітньої давнини, а заглянути в російську класику, зачитану буквально до дір, наприклад, псковськими десантниками, бурятами або кадировцями. Так, Лев Миколайович Толстой у романі “Війна і мир” описав “негативний наступ”, мужньо проведений росіянами двісті років тому: “У газетах… було написано, як завжди, дуже коротко і невизначено, про те, що росіяни після блискучих баталій повинні були відретируватися і ретираду справили досконало. Старий князь зрозумів з цієї офіційної звістки, що наші були розбиті”.
“Ще вранці російська війна мала назву “спеціальна військова операція на території України”. Але після серії поразок різко перетворилася на “спеціальну військову операцію зі звільнення Донбасу”, – звертає увагу політолог Юрій Палійчук, посилаючись на офіційні зведення Міноборони РФ.
“Росія не біжить, вона негативно зміцнюється і готується до “великого відходу”, – зазначає політолог, співзасновник Українського інституту майбутнього Юрій Романенко. – “Негативний наступ”, “великий відхід” та інші маркери, які роспропаганда використовує для прикриття втечі у Харківській (а тепер уже Донецькій та Луганській) області, відбивають логіку стратегічного маневру, задуманого Генштабом ЗС РФ”.
Задум цей, на думку Романенка, полягав у тому, що ще наприкінці березня Росія почала швидко виводити свої війська з-під Києва “під соусом концентрації на більш важливих напрямках”. Після цієї концентрації на Донбасі та на півдні України, коли “всі завдання було досягнуто”, Росія починає “концентрувати” свої війська в районі ОРДЛО.
“Коли армію поспішно відведуть і звідти, будуть реалізовані завершальні мазки великого стратегічного задуму – концентрація залишків армії на Перекопі та подальше героїчне затоплення Чорноморського флоту в Севастополі. Останнім акордом “Великого відходу” буде найбільший маневр армії Росії, який увійде в історію, як “Великий зимовий відхід” по Кримському мосту”. Симоньян урочисто заявить, що Кримський міст збудували для того, щоб Росія ефектно пішла з Криму назавжди і спростити прихід України на споконвічно українські території у басейні Кубані та Терека”, – іронізує політолог.
Та, зрештою, не дарма 10 вересня у Москві були народні гуляння та прогримів салют. Так, деякі росіяни можуть сказати, що це сталося на честь дня міста. Але інші чудово розуміють, що салют був присвячений військовій операції росіян “зі згортання та перекидання”. Ніяк інакше.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
