Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися або лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання.
Не можна щось просити – потрібно розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?
Не можна розраховувати на допомогу,- дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість. І нічого так вбиратися в такому поважному віці.
Нелюбов – коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають. Коли незручно їсти при близькій людині – бо можуть сказати, що ти багато їси. А приготовану тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли приберешся і квіточки у вазу поставиш.
Нелюбов – коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скигли, не ний, не реви, – смирно сиди і чекай. Коли не вступаються і говорять: сам винен! – це нелюбов.
Коли нічого не дарують – нелюбов.
Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов.
Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, із заздрості, наприклад. І можна піти або здачу дати. А не люблять – просто так. Хоча говорять: “та люблю я тебе, тільки відв’яжися, знову ти за своє”!
Ось це і є – нелюбов. І від неї помuрають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі.
Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, скованою і негарною; вона боїться все зіпсувати, завадити, дратувати… Тут нічого не поробиш; якщо є сили – потрібно йти хоч з вузликом на паличці. Або хоч би ясно зрозуміти – це нелюбов.
Анна Кир’янова, психолог
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
