Уявіть себе на місці матері, яка ховає маленьку дочку “десь під п’ятим дубом на третій алеї в парку” і повзе до підвалу під звуки вибухів по розтрощеній бруківці, бо там чекає ще менший за віком синок з важкими травмами… А донечки більше не буде. Ніколи. Її життя забрали росіяни.
Українська Голгофа
Уявіть себе на місці матері, яка ховає маленьку дочку “десь під п’ятим дубом на третій алеї в парку” і повзе до підвалу під звуки вибухів по розтрощеній бруківці, бо там чекає ще менший за віком синок з важкими травмами… А донечки більше не буде. Ніколи. Її життя забрали росіяне.
Уявіть себе на місці молодої вдови, яка дивиться, як закривається віко домовини над коханим, з яким відсвяткували весілля всього місяць тому, а потім він пішов захищати рідну землю. Вона ще відчуває тепло його рук, вона ще мріє прокинутися від страшного сну, але це не сон. Її коханого більше не буде, ніколи. Його життя забрали росіяне.
Уявіть себе на місці дитини, яка три дні знаходиться під завалами рідного будинку поруч з вже не живими батьками, які прикрили її своїми тілами… її батьків більше не буде, ніколи. Їх життя забрали росіяне.
Уявіть себе на місці пари похилого віку, які все життя будували по краплині будинок, а сьогодні стоять над його розвалинами і плачуть від болю, бо під завалами назавжди лишилася їх діти, онука і кішка… Їх більше не буде, ніколи. Їх життя забрали росіяне.
Уявіть себе жінкою, над якою два дні знущався російський вилупок, перед тим відправивши в інший світ на її очах чоловіка,
Її чоловіка не буде більше ніколи. Його життя забрали росіяне. І вона ніколи не стане такою, як була. Її частину також вкрали росіяне.
Уявіть себе при надії на 9 місяці дівчиною з несумісними з життям травмами, яка можливо ще усвідомлює, що дитина в її животі вже ніколи не з’явиться на світ, не поворухнеться, не буде беззубої посмішки і промінчиків в оченятах. Нічого більше не буде. У них обох забрали життя росіяне
Помножте це все на тисячі і тисячі, закрийте очі і уявляйте, нехай стискається від жаху і болю ваша душа.
Ніколи не забудемо! Ніколи не пробачимо…
Петро Стеблина
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
