Виявляється, секс-залежність та гіперсексуальність – різні поняття. Гіперсексуальність у жінок називають німфоманією, а у чоловіків – сатиріазис.
Але річ у тому, що і секс-залежність має своє “гендерне забарвлення”, і залежно від статі має різний перебіг. Як саме, коментує Микита Галапач, лікар-сексолог (сексопатолог) 5-ї міської лікарні Львова, гіпнотерапевт, член східноєвропейської асоціації гіпнотерапевтів та клінічних сексологів.
Сексуальна залежність на сьогоднішній день не вважається хворобою, тому що залежність від хтивості складно об’єктивно діагностувати, як інші види адикцій, тобто залежностей, які мають низку конкретних діагностичних критеріїв. Тому в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), що діє зараз, такого діагнозу немає. Але в очікуваній МКХ-11 вже буде “компульсивний розлад сексуальної поведінки”, за якого люди відчувають дискомфорт від постійних еротичних думок, фантазій та нав’язливої сексуальної поведінки.
Такі люди самі називають себе сексуально залежними, чи сексоголіками, виходячи із суб’єктивних відчуттів. Хіть дійсно заважає їм жити.
Якщо людина не може контролювати свою поведінку, то можна говорити про залежність, але є ще поняття гіперсекуальності, тобто підвищеного статевого потягу, яке також завдає багато клопоту, і часто супроводжується нестандартними формами сексуального потягу, так званими парафіліями. До них належить вуаєризм, ексгібіціонізм, педофілія, зоофілія, некрофілія та ін.
Сьогодні фахівцями використовується шкала визначення сексуальної залежності PATHOS, де P – Preoccupied, тобто занепокоєння еротичною сферою; A – ashamed, тобто сором через свою сексуальну поведінку чи еротичні фантазії; T – treatment, тобто пошук та реалізація боротьби з постійним нав’язливим потягом; H – hurt other – завдання шкоди іншим; O – out of control, неконтрольованість поведінки, що говорить про залежність; S-sadness — сум після вчинення статевого акту. Незалежно від того, чи вчинила ця людина статевий акт із самою собою або з іншою людиною, після неї сексоголіки відчувають смуток чи провину.
Якщо говорити про середньостатистичного чоловіка-сексоголіка, то це, як правило, нарцисична, самозакохана людина з низкою комплексів. Часто проблема у них починається з дитинства – за словами самих сексогогіків, вони рано починають звертати особливу увагу на жіночий одяг, особливо нижню білизну, відчувати збудження та підвищений інтерес до еротичної сфери раніше, ніж їхні однолітки. Але це характерно не для всіх, адже стати залежною від своєї хтивості може будь-яка людина, тому що сексуальний потяг є практично у кожного, і він може взяти над людиною контроль у будь-якому місці та в будь-який час за командою найпотужнішого інстинкту збереження виду. А чи стане це хвилинним помутнінням свідомості чи переросте у залежність – питання конкретне і залежить від багатьох обставин.
А ось у жінок секс-залежність часто походить з патологічної закоханості з неминучою ідеалізацією об’єкта кохання. Якщо такий стан не взаємний і триває досить довго, але статеві контакти з коханим таки були, то така ситуація може обернутися не лише любовною депресією, а й сексуальною залежністю від конкретної людини. Виявляється така залежність у тому, що жінка втрачає здатність відчувати оргазм, а то й просто отримувати задоволення від близькості до інших чоловіків. Водночас всі думки зайняті фантазіями про коханого, і статевий акт з ним набуває такої цінності, що можливі альтернативи не викликають жодного інтересу. За відсутності об’єкта обожнювання розвивається любовна депресія, яка супроводжується відчуттям металевого предмета в зоні серця і є прямим показанням для відвідування фахівця, тому що може призвести до сумних наслідків.
Для сексоголіків є спільноти анонімних сексоголіків, які працюють за 12-кроковою програмою боротьби із залежністю. Перший крок – це визнання своєї безпорадності стосовно своєї залежності. Далі йде робота з наставниками-“спонсорами” та залученням на допомогу “вищих сил”, які кожен розуміє по-своєму.
З медичної точки зору їхній підхід – повна відмова від сексу поза шлюбом та дотримання так званої сексуальної тверезості – дещо радикальний. Тому сексоголіки іноді зриваються після багатьох років сексуальної тверезості, досягаючи “точки неповернення”, після якої вони вже не повертаються до груп, а повністю віддаються владі пожадливості, яка вміє чекати. Тому фахівці схиляються до традиційних клінічних методик, хоча багатьом секс-залежним дійсно допомагають програми 12 кроків, і їх також можна пропонувати як варіант боротьби із проблемою.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
