І чому кримінальне провадження проти ката України – фарс та обман українців.
На початку тижня хтось “рупор” т.з. генпрокурора Юрія Луценка – Лариса Сарган – повідомила про відкриття кримінального провадження проти Віктора Медведчука. Мова йде про вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність) КК України та ч.1 ст. 111 (державна зрада) КК України.
Оскільки, на щастя, прокуратура України вже позбавлена можливості “розслідувати” – тобто фабрикувати кримінальні справи, а названі статті КК підслідні СБУ, то розслідування фактів держзради та сепаратизму буде доручено Службі безпеки України. Про це у коментарі “Прямому” повідомив прес-секретар Генеральної прокуратури України Андрій Лисенко . Це той самий Лисенко, який від адміністрації президента коментував бої в АТО.
І докоментувався до того, що від залізничної станції Дебальцеве “залишився місячний пейзаж” та відновленню, мовляв, цей стратегічно важливий об’єкт не підлягає, і шкодувати про те, що ЗСУ залишили його ворогові – не варто. Щоправда, через два тижні окупанти вже завели на “знищену” станцію залізничні ешелони з важкою військовою технікою, вирішивши тим чи не головне логістичне завдання для сил вторгнення та окупації, але хто згадає таку дрібницю брехливому полковнику (підполковнику)?
І ось цей комічний персонаж, який працював і в команді Януковича, і в кманді Порошенка, пояснює широкому загалу: “Матеріали цього кримінального провадження будуть віддані СБУ за підслідністю. Щоб всі розуміли, стаття 110 частина 1 посягання на територіальну цілісність карається позбавленням волі від 3 до 5 років із конфіскацією майна.
Ось воно як, на п’ятому році війни з Росією!
Але повернемося до справи Медведчука.
Жодної “справи” не буде.
Бо якби “нова влада” хотіла визначити гр-на Віктора Медведчука за ґрати, вона б без проблем це зробила б ще 2014 року.
Для цього є всі необхідні передумови:
– багатогранна, багатоепізодна протиправна (кримінальна), діяльність фігуранта на чолі створених ним та за його участі організованих злочинних угруповань, спрямована на підрив державного суверенітету України;
– репресивний апарат держави у вигляді правоохоронних органів, у компетенції та фізичних можливостях яких реальне розслідування діяльності гр-на Медведчука силами Нацполіції та СБУ – навіть за шкідницького втручання у їхню роботу керівництва Генпрокуратури, частина якого – і це очевидно – працює на Москву (т. е., того ж В. Медведчука та йому ж підконтрольна);
– наявність в Україні, нехай і малої кількості, компетентних суддів, здатних дати підривній діяльності гр-на Медведчука та очолюваним ним ОЗУ адекватну оцінку – у вигляді строків позбавлення волі аж до довічних та з повною конфіскацією всього майна.
Єдине, чого немає (і не було) у державі – політичної волі покласти край ФСБешному загулу не першої, але вже й другої людини в державі.
У разі “нової влади”, яка прийшла на крові Майдану у 2014 році, це небажання визначити Медведчука на давно заслужене місце пояснюється двома факторами.
Фактор перший: вихідець із медведчуківської СДПУ(о) Петро Порошенко успішно встановили той самий Віктор Медведчук на посаду президента України за сценарієм, розробленим задовго до “революції гідності”. За сценарієм, метою якого було усунення з посади президента Віктора Януковича, використання вакууму влади, що утворився, в Україні для відторгнення (окупації Росією) Криму, південних і південно-східних областей країни. З наступним твердженням на вищі посади в “усіченій” Україні знову ж таки прокремлівських кандидатів. План частково спрацював, але окупувати вдалося не 6-8 областей України, а “лише” Крим та частина Донбасу. Петро Порошенко успішно відіграв свою роль у подіях 2013 – 2014 років: будучи міністром в уряді часів Януковича-президента, по суті, був єдиним інсайдером Медведчука в Кабміні. Потім завчасно – до подій на Майдані – кабмін залишив. До повсталих не причепився, але крутився поруч; чудовим чином опинився в гущі подій на тракторі-“броневичку” під адміністрацією президента, потім кинуте “сука православна!” на адресу Новинського, яке нібито випадково потрапило на камеру… Поки навколо гинули гідні люди, у цей же час зовсім інші люди “ліпили” Петру Порошенку імідж такого собі освіченого проєвропейського політика, який відкидає насильство, українця з антиросійськими поглядами, але з помірними підходами у вирішенні складних. проблем … Тому обрання Петра Порошенка президентом України – це не лише робота та заслуга Віктора Медведчука, а й “заслуга” довірливих українців, які звикли довіряти “телекартинці” та обіцянкам, але не справам…
Саме з цих причин президент України Петро Порошенко палець об палець не вдарить, щоб посадити Віктора Медведчука. І навпаки: зробить все від нього можливе (продажні СБУ, прокуратура, суд), щоб з голови Медведчука та волосся не впало. Тому що в парі Порошенка – Медведчук саме Віктор – куратор Петра, і щонайменше пряме начальство.
Звідси – небувалий за жодного з українських президентів розквіт бізнесу Віктора Медведчука та всього його оточення.
Фактор другий: боягузтво у переслідуванні ворога незалежної Держави Україна Віктора Медведчука з боку інших “вождів” останнього Майдану: Арсена Авакова та Арсенія Яценюка (про Олега Тягнибока всерйоз говорити не доводилося і раніше, і тепер не доводиться). Маючи на руках усі формальні та реальні повноваження (один прем’єр-міністр, другий – міністр внутрішніх справ), два Арсенія виявилися елементарними трусами і, прямо скажемо, відчайдушними мерзотниками. зайшовши у владу по трупах “небесної сотні”, колишній харківський рекетир та кар’єрист-пристосуванець з Буковини так ув’язнили у переділі грошових потоків та “розпилі” активів держпідприємств, що війна з Медведчуком та його агентурним угрупованням у них і в планах не стояла. Розважливі ділки, циніки та глибоко аморальні особини, Яценюк та Аваков просто закрили на Медведчука, Ахметова, Новинського ока:
Тому той самий Арсен Аваков та палець об палець не вдарив, щоб направити ресурси підпорядкованого йому відомства на розслідування злочинів Медведчука та Ко. Натомість багатомільярдні активи держави – родовища корисних копалин – перейшли у власність осіб із найближчого оточення цього не-українського міністра.
Аваков та Яценюк як політики і могли, і зобов’язані були (якби були не покидьками) поставити питання про покарання Медведчука у принциповій площині у своїх “терках” з Порошенком та БПП ще у 2014 році. Але очевидно, що і це зроблено не було – бо для Авакова та Яценюка Держава Україна закінчується там, де починається їхня особиста вигода.
Та й як вони могли вимагати притягнення до відповідальності Віктора Медведчука, якщо один із членів негласного прокремлівського угруповання останнього – Микола Мартиненко, був депутатом “Народного фронту” в Раді, а головне – “дивлячим” від спецслужб Росії за ядерним комплексом України та регулярно його обкрадав. – На користь свою і РФ?! Як можна вимагати посадити куратора російської агентури в Україні, коли ті ж Яценюк та Аваков кістками лягали, щоб “відмазати” від слідства та суду частину цієї самої агентури – Миколу Мартиненка, їхнього однопартійця?!
Натомість сьогодні, коли грошовий та міжособистісний конфлікт Авакова та Яценюка з Петром Порошенком зайшов далі нікуди, і Аваков обґрунтовано боїться, що Порошенко його зніме з посади міністра внутрішніх справ напередодні президентських виборів (а потім стартує процес відлучення неправедно нажитого у цього угруповання на користь переможців) , “два Арсени” вирішили взятися за “карту Медведчука”
Для цього старші товариші погнали народного депутата Андрія Тетерука (фракція “НФ”) зі зверненням до ГПУ (“… це не ми, це сам фронтовик, на кшталт контужений, що з нього взяти!”). Розрахунок, очевидно, був у тому, що ГПУ звернення “розгляне” і похерит; підніметься шум, патріотична громадськість та посли дружніх держав обурюються, що Петру Порошенку – черговий удар “під дих” у виборчій кампанії, тощо, тощо.
Але вульгарний Юрій Луценко “кроликам” не відмовив – а каналізував випад “двох Арсенів” за допомогою “кишенькової” СБУ, передавши “розслідування” щодо Медведчука в цю структуру. Тепер із них і попит, а ГПУ – ні до чого.
Зрозуміло, що й у СБУ розслідувати лиходійства Медведчука ніхто не буде.
По-перше, не було (і не буде) на те указу Порошенка. А без вказівки, за своєю ініціативою, в СБУ “кошмарять” на свою користь лише бізнес, а для статистики лише рядовий актив ЛДНР.
По-друге, не для того голова СБУ Василь Грицак 25 років оточував своє пристосування, щоб ось так, з власної ініціативи класти “душу і тіло” за Батьківщину (куди б ще не йшло за “Батьківщину”!). Адже за Медведчука Грицака з посади точно – знімуть, а на пенсії – швидше за все, пристрелять. Якому ж пристосуванцю потрібна така “вислуга”?
По-третє, якщо Медведчука й садити, то в одній справі з ним садити треба все нинішнє керівництво СБУ. Керівництво, яке “зачищало” бізнес-простір України, знищувало український бізнес, щоб “завести” сюди бізнес Медведчука – торгівлю російським паливом. Фактично керівництво СБУ – спільник Віктора Медведчука та посібники російських окупантів. Тому що, використовуючи службове становище, сприяють ворогам України, що воює. І так успішно, плідно творчо сприяють, що у ставленика Медведчука – Петра Порошенка рука не піднімається СБУ реформувати навіть формально. Коли її давно потрібно розігнати.
От і упираємось у нелогізм: як може СБУ розслідувати злочинну діяльність Віктора Медведчука, якщо керівництво Служби в цю діяльність активно залучено і саме де-факто працює на Росію – країну окупанта?
… Далекий 2016 рік. 8 червня. СБУ перевіряє «медведчуківський вибір» на причетність до сепаратистської діяльності .
Досі перевіряють.
І з тим самим результатом.
Бо Петро Порошенко – звичайний зрадник.
Ми писали про це 2014-го, нариваючись на шквал обурення.
Ми писали про це у 2015-му, коли злодійські схеми Петра та Ко, його ненависть до добровольців, його просування у держапарат “медведчуківських” та “лужниківських” нікого особливо не хвилювали.
Ми писали про це у 2016-му, попереджаючи, що інформаційний простір України деформується, викривляється за російськими лекалами, а “ботофермами” “порохоботів” у масштабі країни управляють особи, які працювали два десятиліття на Росію та Медведчука, а тепер прописалися в адміністрації президента .
Ми писали про це 2017-го та 2018-го, демонструючи, що слова та справи Порошенка не мають нічого спільного; що російський бізнес в Україні – процвітає та обдирає українців ледь не догола, виживаючи їх з України у вимушену еміграцію – наш сайт засипали DDOS-атаками.
Тепер зрада Петром Порошенком національних інтересів, зрада українців, зв’язок Порошенка з Медведчуком – доведений факт і очевидна для всієї країни.
Ворог уже у нашому домі.
І державою цілком можливо вже де-факто керує Віктор Медведчук.
І щоб “сів” Віктор Медведчук, треба, щоб разом із ним “сів” та Петро Порошенко.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
