Тернопільський спортсмен зустрівся в Карпатах з ведмедем.
Про зустріч з ведмедем під час пробіжки у Карпатах розповів у фейсбуці тернопільський спортсмен Сергій Сапіга. За його словами, порятував його свисток та собака Ума, яка була поруч. “Ну нарешті! Нарешті, шляючись 30 років по горах, я зустрівся з ведведем! І не просто зустівся, а ще і побігав з ним!”, – написав чоловік у соцмережі.
Далі Сергій Сапіга описує свою пригоду: “Звичайна вечірня пробіжка Карпатськими стежками з моєю супутнецею Умою! Вибігли @Гірська хатина Білий Слон Ґаджина десь о 20:10. 4 км підйому і нарешті моя улюблена стежка, яка пролягає трохи дикими лісами Карпат. Пробігши болотяну полонинку і забігши в ліс в районі гори Мариш, на стежці я побачив велику темно коричневу постать.
Розуміючи що то не Ума, бо вона біжить по заду, і не якась велика собака, догадуюсь що то ведмідь, який просто стоїть на стежці і дивиться на мене, але ще сумніваюсь, бо вже добряче сутеніє. Збавляю темп і дістаю, ні не гвинтівку, а свисток і починаю свистіти.
На щастя, то темне волохате не побігло на мене, а розвернулося і почало втікати по стежці. Я не перестаючи свистіти почав переслідувати дотримуючись безпечної, я так чогось подумав, відстані 15 – 20 метрів. Ума продовжує бігти за мною, я за тим волохатим звірем і коли через матрів 100 ми всі вибігли на пряму широку стежку, я переконався, що то біжить попереду ведмідь! Біг він точно так, як я бачив тільки по телевізорі, смішно і незграбно, ну і якось повільно, що аж мені прийшлось збавити темп.
На цій широкій стежці, Ума вирвалась вперед і не гавкаючи просто бігла за ведмедем, я з свистком за Умою і так ми бігли десь метрів 50, поки стежка не повернула трохи ліворуч а ведмідь побіг праворуч вгору. Я знову збавив темп даючи йому піднятися по вище і коли переконався що він на відстані, то продовжив бігти і Ума також побігла по стежці а не за ведмедем.
Ще деякий час ми бігли паралельно і я чітко бачив з права в горі того косолапого міхалича. Потім стежка пішла круто вліво вниз а міхалич побіг вгору. Так на щастя наші шляхи розійшлися. Далі без пригод, вімкнув свій крутяйський ліхтарик і продовжив швидку нічну мандрівку. Адреналіну було достатньо, добре що не в шортах. Зато біглося бомбезно, встрясочка була відмінна. Висновок! Свисток другий раз мене виручає на протязі місяця. Перший раз я зустрів на Косарищі, також в сутінках здоровенного вепра з файними кликами, який стояв на пагорбі прямо на дорозі і не рухався, коли я зрозумів що то кабан то одразу дістав свисток і почав свистіти, ну і кабан також на щастя побіг не на мене а осторінь. Так що бігаючи по горах і лісах беріть з собою свисток і при можливості Уму”.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
