Неймовірна історія порятунку тещою власного зятя. У пані Лариса Карпівна Горпинюк завжди були теплі та приязні стосунки з своїм зятьом. Завжди подякую Богу, що послав для її доньки саме того чоловіка, однак нещодавно трапилась зовсім не радісна подія, люблячий зять зник.
Повідомляє “Це моя Україна” з посиланням на Вісник.
Неймовірна історія порятунку тещою власного зятя. У пані Лариса Карпівна Горпинюк завжди були теплі та приязні стосунки з своїм зятьом. Завжди подякую Богу, що послав для її доньки саме того чоловіка, однак нещодавно трапилась зовсім не радісна подія, люблячий зять зник.
Повідомляє “Це моя Україна” з посиланням на Вісник.
З села Добрятин до лісу приблизно 5 кілометрів, однак через сильні снігопади, дорогу синьно замело. Щоб не пробиратись сніговими заметами, чоловік ішов краєм поля, де снігу було менше.
Нарізавши добротної ліщини, чоловік повертався вже до хати, однак неочікувано провалився під хрусткий сніг. На місцині кудою ішов чоловік колись були людські хати і відповідно колодязі коло них. Хати поруйнувались, а колодязі прикидали гіллям. Так через сніг, яким притрусило все навкруги, Анатолій і потрапив у 50 метрову яму.
Чоловік пролетів 50 метрів за кілька секунд і першою до голови спала думка, що “живий”. Щоб не заснути чоловік робив зарядку.
“У такій ситуації не можна ні про що важливе думати. Щоб не втратити здоровий глузд, – розповідає чоловік, а на очі навертається сльоза”, – розповідає чоловік.
“Молився Богові і чекав. До вечора, потім цілу ніч… Аби не змерзнути, кожні двадцять хвилин робив зарядку: руками махав, пальцями на ногах рухав. Зумисне не давав собі заснути, аби не відключитися і не піддатися холоду. І таки через добу почув навколо ями людські кроки! Став кричати”, – повдомив Анатолій.
Дружина Анатолія почувши неладне підняла на ноги все село, а також зателефонувала своїй мамі. Жінка розповідає, що мололась за зятя цілу ніч, а зранку відправилась на пошуки, оскільки була в Рівному на роботі.
Жінці було страшно іти самій, тож пішли удвох з сином. Радості не було меж, як син крикнув, що знайшов Анатолія.
“Хоча мені страшно було йти самій. Із собою покликала сина. Ми йшли по тих слідах вглиб. Я так притомилася, що не годна була й кроку ступити. Аж тут син кричить: «Є!» Що я вже плакала з радості”, – розповідає жінка.
Протягом короткого часу до колодязя зійшлося ледь не все село, звили шнурка на 30 метрів – забракло, тому сплели на 50 і кіньми витягли хлопця.
Після огляду медиків, серйозних медичних відхилень у хлопця не було. Однак згодом у хлопця всеж виявили дві тріщиниу хребті.
“Якби міг ходити, гарного подарунка тещі справив би. Бо не лишила мене на погибель, а вірила, що знайде”, – говорить врятований Анатолій.
А пані Лариса каже, що найліпший подарунок для неї, що зять живий.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
