От правильно кажуть в народі: «Чим би дитя не тішилося, якби не плакало». Отак і з цим законопроєктом. На якого лиха потрібно шукати якісь варіанти? У ситуації з ДПА повинен бути лише один варіант без вибору: її давно потрібно відмінити взагалі.
Між іншим, давно (5 лютого 2019 року) рішення про відміну випускних іспитів у школах (наша ДПА – аналог таких іспитів) прийняла Грузія. З того часу пройшло два роки. Грузинська система освіти не розвалилася, і світ після відміни випускних іспитів не перевернувся… Про них забули і згадують лише з іронією.
Я давно писав і говорив, що українську ДПА також потрібно відмінити і забути про неї, як про страшний сон. Мої аргументи на користь такого рішення.
1. ДПА була і є абсолютно формальною процедурою. Об’єктивного зрізу рівня виконання навчальних плану і програм вона ніколи не показувала і не покаже.
2. І без ДПА кожен учитель дуже добре знає рівень знань своїх вихованців. І він їх завжди зможе показати, якби йому дозволило начальство і власна совість обєктивно оцінювати знання учнів і не «натягувати оцінки».
3. Проведення ДПА фальсифікує реальний стан якості загальної середньої освіти в Україні. Я не знаю прикладів, коли б учні якогось класу чи школи, або навіть 10–15% учнів одного класу, не склали ДПА. І це не від того, що всі дуже добре оволодівають знаннями. А від того, що поганим інструментом ці результати вимірюють. ДПА свідчить, що в українській освіті все дуже добре. Хоч так воно не є. І про це всі дуже добре знають.
4. Якщо розглядати ДПА з точки зору теорії педагогічних вимірювань, то це тотожно тому, що розглядати користь малинового варення у лікуванні ковіду. ДПА нічого не вимірює і ніколи не буде вимірювати. Але видимість такого вимірювання створює. Як і підстави для вселенської метушні різних чиновників і методистів: від гори і до низин.
5. ДПА є іще одним проявом чиновницької недовіри для вчителя. Бо начебто має перевірити об’єктивність його підходів до оцінювання учнів. І хоч цю роль вона ніколи не виконувала й апріорі виконати не зможе, але у деяких випадках як жупел у боротьбі з окремими вчителями стає в пригоді.
6. У свій час ДПА запроваджувалася, як альтернатива радянським шкільним екзаменам. Кращою альтернативою радянським екзаменам ДПА так і не стала. І вийшло знову, як у тій приказці: «Застряли, як собака на перелазі». Грузинські колеги вирішили з цього перелазу злізти раз і назавжди. А ми там і досі висимо й дригаємо чи то задньою, чи то передньою частиною тіла, продовжуючи співати багаторічну осанну ДПА.
Тож повторюю: ДПА в українських школах має бути ліквідована, як формальна і марудна процедура, котра, крім неефективного використання бюджетних коштів і чергової забави для чиновників, жодної іншої ролі не відіграє. Але створює додатковий головний біль для вчителя та учнів, відволікаючи їх від більш важливих проблем.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
