Не засуджуйте маму в храмі!
Не дивіться косо на батьків, а особливо на мам, які приходять на службу з не зовсім посидючими дітьми.
Не треба порад, де варто було залишити чад і як варто їх виховувати. Ви ніколи не знатимете ситуацію повністю, зсередини. Ви ніколи не побачите одразу, що на душі в матері. Можливо, це єдина можливість побути в храмі за довгий час, а допомогти жінці немає кому. Не шикайте, не виховуйте. Храм – не місце для ваших педагогічних талантів. Храм – місце для прощення, розуміння, підтримки і любові. Храм – місце, щоб заглибитися всередину, а не спостерігати за зовнішнім.
Завжди пам‘ятайте той випадок, коли у Антонія Сурозького якось спитали: «Отче, нам страшенно не подобається, коли в храмі діти пищать, кричать. Як вчинити?». На що владика влучно відповів: «Якби ви справді щиро молились, вам би діти не заважали, ви б просто цього не помічали». Можете допомогти? Поможіть. Потримайте дитину на руках кілька хвилин чи постійте поряд, поки мама сповідається чи поставить свічку. Підбадьорте малюків, яким так само не завжди затишно в оточенні незнайомих людей. Піднесіть стілець, щоб родина присіла. Запропонуйте воду малятам, якщо вона у вас з собою. Не можете допомогти? Просто не засуджуйте. Мама й так все розуміє.
Собор Святих Землі Української ПЦУ м.Калуша
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
