Мій син ніде не працює та не вчиться. Він живе за наш рахунок

Діти… Наші діти. Доки маємо за них відповідати. Оберігати їх? Бути поруч. Моїй дитину 19 років. Я казала, що до 18 він на моїй відповідальності. Може жити з нами, за наш рахунок. А далі – вільне плавання.

Мама- це до кінця життя. Назавжди, але… є межі. Доросла людина повинна працювати та утримувати себе сама. Як би складноо не було, є гуртожитки, зйомні кімнати в квартирах. Батьки не зобов’язані віддавати своє житло дорослим дітям.

Мій син ніде не працює та не вчиться. Він живе за наш рахунок і нічого в цьому житті не хоче. Лише померти. Так, складний підлітковий період та спроби самогубства. Все це плавно перейшло в складне та безвідповідальне доросле життя. Як направити його?

Як пояснити, що житя – це цінність. Ми його любимо будь-яким і це буде завжди.

Але людина в 19 років має працювати. Хоча б кілька годин в день. І заробляти на їжу та житло сама.

Чи це такий спосіб життя зараз в молоді? Філософія неробства. “Не буду вчитись, працювати. Мені і так все влаштовує!”- каже на мої закиди.

Батько сина також “вмив руки”. Йому добре і так. Нехай живе як хоче. Ми нічого не можемо зробити. Поки що.

Але ми, батьки, не вічні. Ніякої інвалідності, соціальної допомоги в нього немає. І з часом, коли помремо, то син залишиться сам на сам зі світом. Без їжі, а згодом без житла. І, можливо, у 19 років ще можна якось на нього вплинути. Пояснити, що жити за чийсь рахунок не варто і треба працювати.

Звертались до психологів та психіатрів. Поки це не допомагає…. Бо сама людина не хоче цього.

Читайте також  Слова, які не можна вимовляти перед дзеркалом!

Я вже думала про друзів, оточення, змінити йому коло спілкування.  Але то не варіант. Бо сидить майже завжди вдома. Дуже рідко з кимось вживу спілкується. Захоплень та інтересів не має. Лише комп’ютер.

Живе, як рослина.

Ніяких планів та цілей. Лише померти.

Шукайте деталі в групі Facebook, а також каналі Telegram

РЕКЛАМА:
>
Загрузка...


загрузка...