У 31 рік його вже називали генієм новаторської режисури, а він хотів застрелитись через нещасливе кохання та півжиття носив кулю в серці
Леся Курбаса вважають фундатором нового українського театру. Його вклад у розвиток модерного театру прирівнюють до вкладу видатних європейських режисерІв. Однак, на відміну від них, через сталінський режим йому не вдалось повністю реалізувати свій потенціал.
Курбас став одним із найяскравіших представників Розстріляного відродження і загинув далеко за межами України.
Еспресо.TV вирішили розповісти про одного із найвидатніших українських режисерів.
Лесь (Олександр-Зенон) Курбас народився на Львівщині в місті Самборі. Батько та мати майбутнього режисера були мандрівними галицькими акторами. Заробляли не так багато, але попри все старались дати сину хорошу освіту.
Лесь Курбас навчався в Тернопільській гімназії, потім у Віденському та Львівському університетах. Молодий актор грав в Тернопільському театрі та мріяв потрапити до студії Миколи Садовського у Києві.
Юний Лесь Курбас був максималістом та романтиком.
Він закохався у дружину режисера театру, в якому грав. Зрозумівши, шо пара переступає усі закони моралі, Курбас вирішив покінчити життя самогубством та вистрілив собі у серце.
Куля пройшла через груди та зупинилась у серці. Курбас залишився живий. Лікарі вирішили не витягати кулю, адже тоді молодий режисер би загинув. Тож Курбас решту своїх років прожив із кулею в серці.
У 1916 Лесь Курбас почав грати в омріяній студії найвідомішого тоді українського режисера Миколи Садовського.
Згодом відмовився від кар’єри актора та присвятив себе режисурі. У 1917 році створив “Молодий театр”, у якому старався шукати та робити щось абсолютно нове.
Таку затію режисера вважали чистим божевіллям, адже на початку театр діяв без будь-якої фінансової підтримки. Усе, що в них було – це величезний ентузіазм та дозвіл інколи безкоштовно грати у приміщенні театру “Бергоньє” на Фундуклеївській.
Усі постановки Курбас та актори ставили своїм коштом, без професійних декорацій та сучасних костюмів. Але це поєднувалось в естетичне ціле та збирало глядачів. А згодом трупа увійшла в історію, як перший модерний театр в Україні.
Тоді ж Курбас зустрічає свою майбутню дружину – московську танцівницю Валентину Чистякову. Молода балерина під керівництвом Леся стала однією із найвідоміших актрис у Києві. Разом пара прожила 18 років, поки Курбаса не розстріляли.
Їх сімейне життя не було таким безтурботним. Через кілька років після весілля Чистякова закохується в найкращого актора театру Курбаса.
Закохана пара страждала через свої почуття. Вони не хотіли завдавати болю Лесю Курбасу, тому вирішили разом кинутись з моста. Хлопець пішов першим, а Чистякова втратила свідомість, так і не стрибнувши. Коханий Валентини загинув.
“Молодий театр” діяв три роки – до 1920. Курбас поставив останню виставу “Гайдамаки”, яка відкривала нові образи та філософію відомого тексту Тараса Шевченка, та пішов далі.
Влітку 1920 Курбас зібрав нову трупу – “Кийдрамте” (Київський драматичний театр). Актори почали турне по Київщині, потім осіли у Білій Церкві, а згодом в Умані.
Пізніше створює філософський театр “Березіль” – перший в Україні. Лесь Курбас і “березольці” знайшли свого ідеального драматурга – Миколу Куліша. Першою їх спільною п’єсою в Києві стала “Комуна в степах”. Згодом Лесь Курбас переїжджає до Харкова і перевозить з собою “Березіль”.
За діяльністю Курбаса та Куліша в Харкові в кінці 20-х років пильно слідкували радянські критики. Часто вони не сприймали їх спільні постановки, називали їх “похмурими” та такими, що викривляють оптимістичну радянську дійсність.
Новаторський підхід Курбаса до театру багато хто не розумів. Режисер хотів не лише втілювати написане на сцені, але і вводив у п’єси нові ідеї. Показував твори зовсім з іншого боку, вводив нову ієрархію художніх цінностей.
Лесь Курбас не занепадав духом, він до останнього вів боротьбу з тенденціями спрощення та вульгаризації мистецтва. Такі принципи режисера сильно суперечили радянському режиму.
У пресі почали публікувати “розслідування” проти Леся Курбаса. Його революційний театр назвали “шкідницькою” організацію та звинуватили в “буржуазному націоналізмі”.
У 1933 його звільнили з посади керівника “Березоля”. Курбас поїхав до Москви, де його невдовзі заарештували.
Спершу Леся Курбаса відправили на будівництво Біломор-Балтійського каналу. Згодом на Соловки, де він не втрачав творчого запалу.
Через 4 роки, у 1937, його засудили до страти та розстріляли в урочищі Сандармох в Росії – на 20-у річницю Жовтневої революції. В той же день вбили і Миколу Куліша.
Дружина Курбаса до останнього не знала, що з її чоловіком. Кілька років після арешту їй прийшла звістка, що чоловік помер від крововиливу. Чистякова відчувала, що це неправда, але так і не дізналась, як він помер.
Курбас був не лише талановитим режисером та актором, він також писав і художні твори. Його оповідання “В гарячці” ще в 1906 році Іван Франко опублікував у “Науково-літературному віснику”. Курбас володів десятьма мовами, займався літературними перекладами.
Його першим після Заньковецької та Мейєрхольда в 1925 році нагородили найвищим на той час звання Народного артиста республіки.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
