На Прикарпатті вчителька власним коштом видала для школярів “Абетку маленького гуцулятка”

Двійко хлопчиків у гуцульських кептариках із захопленням читають… віршовану задачу про вівчаря й овечок на карпатській полонині. Вчителька Верховинської експериментальної “Школи майбутнього” Оксана Стефюк знайшла новий підхід до навчання. Вона написала задачі про рідний край у формі віршів і власним коштом видала красиву ілюстровану “Рахівничку”.

Вчителька впродовж багатьох років застосовує власні методики викладання, інтегроване навчання – коли, скажімо, математика і граматика, мистецтво і природознавство об’єднуються однією темою. Так учням легше й цікавіше засвоювати навчальний матеріал. Від таких уроків часто у формі гри, діалогу діти в захваті, пише КУРС із посиланням на Урядовий кур’єр.

Водночас педагог не лінується не лише придумувати віршовані задачі про близькі дітям речі – життя в горах, те, що їх оточує, – а й розробляє завдання власні. Оскільки всі уроки в Оксани Стефюк авторські, то й постійно нові домашні завдання теж доводиться вигадувати.

“За 27 років педагогічного стажу я не повторила жодного свого уроку”, – запевняє Оксана Стефюк й залюбки ділиться професійними секретами.

Більшість новацій, які прогресивні вчителі застосовують на практиці, нині закладають у реформу: Міністерство освіти і науки завершує роботу над новим державним стандартом початкової освіти. Його фінальний варіант незабаром має затвердити уряд. Стандарт пілотують у 100 школах у різних куточках України. А з вересня 2018 року по-новому навчатимуться всі майбутні першокласники, які підуть до 12-річної школи.

Новий стандарт – ще один важливий крок у межах запровадження концепції “Нова українська школа”. Що зміниться для учнів початкових класів? Найперше – підходи в навчанні: замість готових знань школярів навчатимуть, як знання застосовувати у повсякденному житті, мислити, аналізувати. Для них напишуть нові навчальні програми. А щоб матеріал краще засвоювався, у початковій школі запровадять інтегроване навчання.

Так, окремими предметами залишаться українська мова, математика, образотворче мистецтво, іноземна й фізкультура. Решта сім дисциплін об’єднають в інтегрований курс “Мій світ”, куди увійдуть мовно-літературна, природнича, технологічна, соціальна і здоров’язбережувальна, громадянська й історична галузі. Українську й математику інтегрують лише частково. Оскільки дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не попредметно, інтегроване навчання неабияк допоможе, переконують у МОН. У стандарті прописано, що предмети об’єднуватимуть довкола цікавих для дитини тем чи проблем. Теми в межах інтегрованих курсів зможуть обирати і вчителі, й учні.

Читайте також  Як мобільні гаджети впливають на підлітків: висновки експертів

Усе це на практиці впродовж дев’яти років (!) придумала й застосовує Оксана Стефюк у далекій гірській школі.

“На той час я створювала, так би мовити, нелегально власні авторські уроки, адаптувала теми для дітей, запроваджувала тематичні тижні всупереч нецікавій шкільній програмі, що не відповідала віку моїх учнів, їхнім уподобанням, – ділиться вчителька. – Зокрема, написала власні задачі з математики з 1 по 4 класи.

Керуюся тим, кого хочу виховати. Кожна моя ідея спрямована на те, що бачу, чую, відчуваю, – саме життя диктує, що нині актуально. Ось народжується в голові якась ідея і не дає спокою – мушу її апробувати. Готового рецепта успіху педагога немає – потрібно пробувати, аналізувати, узагальнювати. Усе корисне брати на озброєння, а все непотрібне – одразу відкидати. І в підсумку виходить не показовий, а корисний результат і для вчителя, і для учнів”.

Чим відрізняється звичайний учитель від новатора? І перший, і другий планують проведення уроку, одначе прогресивний педагог може миттєво змінити його перебіг залежно від обставин і уподобань учнів.

“Дітей втомлює одноманітність, і вони перестають слухати вчителя, – каже Оксана Стефюк. – Не бійтесь урізноманітнювати роботу. Скажімо, поки доходжу до класу, можу подумки змінити перебіг уроку. Загалом, починаючи урок, не знаю, чим він закінчиться, бо спостерігаю за реакцією дітей: раптом у їхніх очах загориться вогник від деталей, на які спершу не звернула уваги. Якщо перед уроком мої учні обговорюють якусь проблему, новину, фільм або щось цікаве підготували, обов’язково їх вислухаю. А те, що потрібно, розкажу наступного разу. Адже важливо почути думку дітей, бо вони прагнуть себе реалізувати. Тож радше вони диктують мені, як проводити урок, а не навпаки. Гадаю, такий підхід нині актуальний, оскільки сучасним учням не потрібні готові шаблони – дітей необхідно навчити вчитися й застосовувати знання у повсякденному житті”.

А ще вчитель має адаптуватися під вік учнів, давати ту інформацію, яка їм цікава.

“Систему роботи в початковій школі треба змінювати що чотири роки, адже нові діти приходять уже з іншими потребами, інтересами, – каже Оксана Ярославівна. – І якщо житимеш лише власними напрацюваннями, не зможеш зацікавити нових учнів. Тому вигадую найрізноманітніші форми роботи і не боюся пропонувати. Такий підхід апріорі нестандартний: він дивує, зацікавлює, змушує мислити, аналізувати, робити висновки”.

Учителька врахувала ще й унікальність учнів: оскільки вони горяни, не полінувалася написати віршики з гуцульською говіркою й видати “Абетку маленького гуцулятка”. Завдяки цій книжечці діти не забувають рідного діалекту.

Читайте також  Вчителька молoдших класів вела пpопутінсткий канал на YouTube, маcкуючись за допомогою окуляpів та пеpуки іншого кольору

Оксана Стефюк каже, що домашніх завдань має бути в міру, бажано з індивідуальним підходом до учнів.

“Раніше були завдання, обов’язкові для виконання. Вони зовсім не збігалися з матеріалом уроку, – розповідає Оксана Стефюк. – Я ж ставила завдання, які закріплюють вивчену тему. Тому в журналі писала одне, а учні чули інше – те, що їм потрібніше. Нині ведуть дебати з приводу домашніх завдань. Звісно, треба пройти весь навчальний матеріал, але й не перевантажувати учнів. Також вони мають різні здібності – деяким треба обов’язково закріпити матеріал. Однак будь-які завдання не мають бути обтяжливими. Тож намагаюся дати в міру домашньої роботи, щоб у дітей залишився час побігати на вулиці. У красиву сонячну днину задаю мінімум – нещодавно порадила школярам піти з батьками на прогулянку до лісу. Бо знаю: наступного дня вони розкажуть про свої враження, ми їх обговоримо, проаналізуємо – це теж навчання”.

Головне – працювати не на показ, а на результат. Учителька з Верховини не­одноразово наголошувала, що потрібно скасувати техніку читання (МОН так і вчинило), твори замінити на есе, де учні можуть висловити власні думки.

“Адже вони не можуть бути правильними чи ні, а в кожної людини, навіть маленької, власні, – переконує педагог. – Раніше треба було вгадати думку вчителя. Дитина має не боятися вільно висловлювати погляди. Так формуються громадяни. Вони й до вирішення життєвих питань підходитимуть глибше, а не поверхово, не боятимуться реалізувати себе у житті”.

Не менш важлива підготовка вчителів. МОН планує вже найближчим часом перенавчити 22 тисячі педагогів, які 1 вересня 2018 року візьмуть перший клас. Адже хоч би якими були стандарти чи рекомендації, все залежить від учителя, методик викладання – вони мають бути сучасними, а не совковими. Так, замість “сіли, замовкли, руки на парту!” діти навчатимуться “в атмосфері взаємної довіри та поваги, без цькувань та насильства”. Педагоги отримають більше свободи для застосування власних навчальних програм, організації навчального процесу. У програмах з усіх предметів передбачено 20% резервного часу – його педагог використовуватиме на власний розсуд. Скажімо, задля максимального засвоєння певного матеріалу, відвідання музею тощо.

“Учитель не повинен обмежуватись навчальним процесом, а бути передовсім людиною. І пам’ятати, що серед учнів є діти, яким у школі ліпше, ніж удома”, – резюмує Оксана Стефюк і додає, що педагогів треба стимулювати, а не ставити в межі. Тоді школа справді перетвориться на нове освітнє середовище.

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

РЕКЛАМА:

Джерело.