Я дуже гаряча. Дуже. Не жінка, а автомат Калашникова, який може розстріляти словами в фарш.
Я не вміла чекати. Не вміла терпіти. У напружених ситуаціях мені не вдавалося заспокоїтися, видихнути, дати собі час обміркувати те, що відбувається.
Мене несло від слова «завжди». У пориві емоцій я розривала багаторічні зв’язки. Зачищала телефонну книгу. Блокувала «неугодних». Збирала валізи і йшла швидким кроком, не озираючись. Жодного разу не озирнулася.
Але одного разу мені дали безцінну пораду. Пораду, яка змінила моє життя.
«Перемагає той, хто вміє чекати», – сказав мені один з найважливіших людей в моєму житті. І я стала вчитися чекати.
Зусиллям волі я, замість того, щоб нестися на трійці емоцій, гальмувала себе, змушуючи чекати. Чого чекати?
Та нічого. Чекати, що пройде час. Той час, в який можуть бути сказані найзліші, руйнівні слова.
Чекати, коли згасне запал емоцій, і можна буде розмовляти, не захлинаючись від люті.
Не накручувати себе протягом цієї години. Не труїти душу, а чекати, коли пройде час. Дивитися кіно, читати книгу, розмовляти по телефону.
Всього лише годину. Але якщо її пережити, 99 ситуацій з 100 виглядають зовсім по-іншому. А ось з тієї ситуації, яка так не виглядає, варто вийти по-королівськи.
«По-королівськи» – це значить спокійно, доброзичливо і назавжди.
До чого це я?
Ох, так: в пориві емоцій найчастіше ми творимо те, про що потім неодмінно шкодуємо. Робимо погано близьким, але ще гірше – собі.
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
