У вівторок вже завершилися Великодні застілля та я поверталася додому. Їхала з Долини до Львова, гостювала у батьків. Поруч зі мною сидів старший чоловік, десь років 50 точно. Спершу він запитав мене про годину. Звісно, російською.
І на мій подив чоловік почав розмовляти українською. Чистою, українською, без суржика, без якогось акценту:
– Ви, як ті поляки – вперті люди. Показово російську не розумієте. Ви, певно, маєте родичів у Польщі, раз така гонорова?
– Не повірите, але не маю. І я не полька, а німка, – починаю насміхатися з пасажира.
– Ну ви мнє уже настраєнія іспортілі. Ви, бандеравци, пастаянна такиє от. Пальци вєєрам, нос задралі. А ми, прастиє люді. Язик нічєво нє рішает. Толька что ви, что еті палякі над намі іздєваютса!
– А чому над вами знущаються? Невже от саме через мову?
– Ну нє меня канкрєтна. Жена в Польше, ана туда уєхала в февралє. Гаваріт, что єй прінципіальна палякі не могут прадать в магазинє прадукти! Даже марожинає для рібьонка. Гаварять “льоди”, “льоди”. А на уліце вєсна!
– Все правильно. Льоди – це морозиво на польській мові. Ваша жінка хіба не знала, що в Польщі польською розмовляють? І що то чужа країна?
– Гаваріла. Но зачєм єйо учіть? Ана і так там на год-втарой. Зачєм єй ета польськая мова. Ана ж прікрасна знает рускій язик! Там рускій панімают, ми билі в Саюзє вмєстє!
– Знаєте, от я поляків чудово розумію. Адже вони самі колись казали “не несіть нам цю московську заразу”. Ваша жінка, певно, думає, що може телепатично спілкуватися з продавцями? Польська мова не така важка. І так, це мова. Українська, польська. Бо мовою розмовляють. А вашим язиком хіба собака одне місце облизує.
Чоловік дуже обурився та пересів від мене геть. Всю дорогу навіть не смів на мене глянути, час від часу щось бурмотів під носа.
Мені вже огидно навіть спілкуватися з такими гнидами, інакше не скажу. І мені дико соромно, що у нашій країні є люди, які розмовляють мовою ворога. І які ще скаржаться, що їх притісняють. Чесно, була б моя воля – всіх таких кремлівських посіпак зібрала та з валізами направила до того болота, хай там сидять.
А про Польщу я взагалі мовчу. Тобто, є ще люди, які свідомо розмовляють російською закордоном? Коли до цих пустоголових дійте, що наша мова – українська. Ми живемо в Україні! А те болото знаходиться в іншій стороні.
Звісно, до прикладу це не дуже гарно показувати. Але скажу цитату одного політика Жириновського “Чемодан, вокзал, до біса!”
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
