Короновірус поділив моє життя на до і тепер.
Рік тому мене дратували карантинні обмеження, хотілося жити звичним життям. Тепер я хочу просто жити. Сокальська інфекціна лікарня. Я не знаю імен людей, які мене рятують, вони не мають часу на розмови. Я розрізняю їх тільки по очах, вони втомлені,їх видно через шолом. Обличчя не бачу, статуру теж, бо захистний костюм все скриває. Лікарі чергують тиждень. Живуть в лікарні цілодобово. А нас, хто хоче просто дихать вже стільки, що ліжка стоять в коридорах, людей постійно привозять. Раніше я хотіла жити звичним життям))) а тепер вижити. Перед тим, як вийти з дому не забувайте маску. Подбайте про близьких. Якщо відчуваєте легкі симптоми не забувайте, що не всім оточуючим повезе так само. Я теж була така впевнена. Тепер бачу це жахіття на власні очі. Виявляється дихати можна і в респіраторі, рятуючи хворих, головне, щоб після зміни на повні груди!!! А маска потрібна звичайним людям для того, щоб не прийшлося вдягать кисневу.
Наталия Наталия
Слідкуйте за новинами у Телеграм
Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook
