Святий Лука був “апостолом від сімдесяти”, учнем апостола Павла. Він – автор двох книг Нового завіту – Євангелія від Луки, а також Діянь апостолів.

Церква вважає його першим іконописцем. Існує безліч ікон Богородиці, які, за переказами, були написані Лукою, в тому числі Володимирська, Іверська, Тихвінська, Ченстоховська. Крім того, він був лікарем – саме тому в своєму Євангелії він так багато уваги приділив чудесам зцілення, які вчинив Христос.

Все своє життя він проповідував нову віру – християнство, і був страчений у Фівах в віці 84 років.

У слов’ян цей день був пов’язаний з абсолютно дикими за сучасними мірками звичаями.

Вони вірили, що на Луку в так званий ляльний час, час відпочинку і свят, веселилася і нeчиста cила. Місцеві відьми рoздягалися догoла і танцювали на траві. При цьому, якщо жінка хотіла завaгiтніти, їй слід було приєднатися до них – теж огoлeною.

Через розгул нeчиcтої сили було заборонено ходити в ліс поодинці – вважалося, що нeчисті могли забрати людину з собою.

У ляльний час, в тому числі і на Луку, було заборонено багато працювати. Слов’яни вважали, що вищі сили подарували людям цей час для веселощів і свята.

Дозволялася легка робота на городі:

– на Луку було прийнято висаджувати цибулю – мабуть, через схожість в імені святого і назви рослини. Це могло бути пов’язано і з тим, що Лука був лікарем, а цілющі властивості цибулі були відомі і слов’янам.

– 5 травня починалися посівні роботи, але тільки в тому випадку, якщо вранці небо було безхмарним, а також за умови, що місяць не був спадаючим.

Крім того, за погодою на Луку будували прогнози на найближчі місяці і на урожай:

– якщо в цей день небо очищалося до полудня, очікували середній урожай, якщо хмари розходилися лише до вечора, прогнозували неврожайний рік.

– гроза вказувала на хороший урожай.