В Корабельному районі Херсона стався кричущий випадок. До лікарні поступила 4-річна дитина з черепно-мозковою травмою, саднами і синцями. Стан маляти дуже важкий. Дитина проживала у тітки, через те, що її батьки позбавлені батьківських прав.

Як повідомляє прес-служба поліції Херсонської області у Facebook, правоохоронці зараз встановлюють причини травм хлопчика. Його тітка стверджує, що він впав з дитячого велосипеда на дворі, а коли прийшов додому втратив свідомість. Вона відразу викликала швидку допомогу. З племінником у дворі грав і син жінки. За його словами, дитина кілька разів падала з велосипеда.

Правоохоронці з’ясували, що місяць тому під час проходження медичної комісії для оформлення в дитячий сад у хлопчика виявили недостатню масу тіла і незначну затримку в розвитку, можливо, внаслідок постійного стресу під час проживання з біологічними батьками.

В цей час поліцейські встановлюють свідків події, обставини і причини, по яким була травмована дитина.

Відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 125 (Умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Водночас у поліції не виключають, що стаття може бути перекваліфікована.

Спочатку родині повідомили, що помер він від серцевого нападу. І тільки лікар, який робив розтин тіла Ігоря, повідомив місцевій поліції, що він помер від побоїв. Після того, як історія стала відома португальській пресі, винних заарештували.

Зараз ця історія може стати приводом для політичного скандалу у Португалії. Там одна з парламентських партій збирається запросити міністра внутрішніх справ на слухання через смерть українця. Виявляється, перевищення повноважень із боку міграційної служби в аеропорту Лісабона – не рідкість.

Займався будівництвом і збирався укласти контракт

Ігор родом зі Львівської області. У своєму селі Новояворівськ він займався будівництвом. А останні кілька років їздив на заробітки в Європу, був звичайним заробітчанином.

“Він брався за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю. У нього залишилися двоє дітей – син і дочка, ще школярі. Востаннє він прилетів у Лісабон, щоб укласти контракт із фірмою і потім повинен був працювати в Бельгії”, – розповіла його знайома.

Однак в аеропорту Лісабона Ігоря чомусь не пустили. Як повідомляють у португальській пресі, нібито міграційні служби запідозрили, що Ігор хоче незаконно в’їхати в країну. Його залишили в аеропорту 10 березня і збиралися відправити назад, звідки він приїхав.

А вже 12 березня чоловіка знайшли мертвим в ізоляторі тимчасового утримання цього аеропорту, він лежав на підлозі обличчям донизу.

Хотіли приховати причини смерті

Зараз троє співробітників міграційної служби заарештовані за підозрою у вбивств, а директор і заступник прикордонної служби Лісабонського управління відсторонені від роботи.

Спочатку смерть українця хотіли видати за нещасний випадок, повідомляли, що його просто залишили в наручниках, а він помер чи то від епілепсії, чи то від серцевого нападу. Але знайомі кажуть, що Ігор ніколи цим не страждав.

В українське консульство в Лісабоні 12 березня ввечері прийшов електронний лист про те, що Ігорю відмовлено у в’їзді і йому загрожує депортація. А 13-го в телефонній розмові з інспектором консулу сказали, що в українця проблеми з епілепсією, тому його відправили в лікарню. Міграційні служби ні слова не сказали, що українця відправляли в лікарню.

Справжня причина смерті розкрилася тільки через деякий час. Коли португальський лікар, який проводив розтин тіла, виявив справжню причину. Нею став не епілептичний напад, а нанесені побої. Він повідомив про це в поліцію.

Досі не знають, коли зможуть поховати

Про те, що Ігоря Герасимчука не стало, сім’я дізналася рано вранці 13-го березня. Його дружина, Оксана, важко переносить втрату чоловіка. Тим більше, що досі рідні не можуть з ним попрощатися. І не знають навіть, коли можуть поховати рідну людину.

“За згодою родини його кремували. Тому що через карантин і скасування польотів ніхто не знає коли вдасться повернути його на батьківщину. Зараз потрібно зібрати дуже багато документів і довідок”, – кажуть знайомі.

У селі Новояворівськ, де жив Ігор, про нього згадують як про дуже добру і спокійну людину. “Там у Португалії писали, що нібито його били через те, що він там влаштував дебош. Але це неправда! Він ніколи не був запальним і агресивним. Виключно спокійна і дуже-дуже добра людина. Його можна було попросити про допомогу і він ніколи не відмовить”, – розповіла односельчанка.

Зі своєю дружиною Оксаною Ігор прожив більше 15 років. “Вони дуже любили один одного, жили в мирі та злагоді. Дуже порядна сім’я, і діти у них дуже виховані. Я просто не уявляю, як важко буде зараз Оксані одній на свою вчительську зарплату ростити дітей. Справедливість повинна взяти гору, потрібно домогтися покарання вбивць і компенсації, тому що дітей потрібно ще піднімати”, – вважає його знайома.

Дитинство було не цукор. Я мала великий страх. Страх, що мене за все накажуть.

А почалось з того, що старий(вітчим) вічно скандалив, п’яний приходив і теж скандалив. Як приходив п’яним, то ми мусіли сидіти тихо або все йому потакати. Він бігав по хаті і кричав. Кричав, що повбиває, кричав:”Здохніть!”, кричав:”Господи забери мене з цього світу”, кричав до мами, що вона курва. Мені тоді було лише 7. Наказував, поклавши на коліна і руки догори. Мене в одній кімнаті, а Вову – в іншій. За мною постійно ходив, пильнував чи стою, а головне чи руки догори. Як це було боляче, ноги терпли, палац в’їдався в коліна, а Вова в той час вже грався.

Я дуже його боялася, жалілася мамі. Вона говорила, що в інших сім’ях ще гірше. Приводила мені приклади інших сімей. Але там рідні батьки, а тут чужий і ще б’є. Коли мама йшла на роботу,  я залишалася сама з старим.  Постійно плакала. Я стояла коло вікна, проводжаючи поглядом, і тримала її заколку в руках, плакала. Рахувала години скільки їй лишилося доробити до 18.00.

Одного разу він побив мене до синяків. Коли я прийшла зі школи, то він попросив щоденник. Там була погана оцінка, зі злості він гнався за мною з кімнати в спальню. В спальні було дитяче ліжечко в кутку, в яке складали постіль і я, втікаючи, вилізала на нього. Він здер мене з ліжка і дубасив до синяків. Я ридала, просила не бити. Мама, повернувшись з роботи, побачила що щось не те. Але я не бачила якихось дій захисту.

Постійні сварки, сварки. В пам’яті нема любові від мами. Згадую, як вони вечорами лежали втрьох на ліжку дивилися тв, а я сиділа на кріслі.

Страх, боязнь. Мама лиш казала, що розумне телятко дві матки ссе, а дурне ні одної. Вона навіть не старалася зрозуміти чому так. Поміняти ситуацію.

Одного разу прийшов з роботи п’яним, я була дома сама. Роздіваючись в коридорі він зразу почав до мене кричати. Я зробила вигляд, що прибираю. Була дуже налякана. Він пішов в туалет і мені вдалося втекти в загальний коридор. Там я ще годину чекала маму з роботи.

Він постійно настроював Вову проти мене. Говорив, що я недопоможу в майбутньому, що він буде один, так і є зараз – ми вже давно не спілкуємося.

В училищі мені гроші виділялися лише на 2 булочки. Запасних не було. Одного разу, щоб купити проїзний, мені прийшлося пішки обійти пів міста, бо на наступний день вже було перше число і я б немала чим їхати на науку. Чому так. Стипендія була невелика, але її в мене не було, бо він забирав, говорячи, що в хаті кошельок один. Зимою, як був мороз і я немала грошей на маршрутку, довго стояла та чекала тролейбус, якого не було, бо лінії порвалися від 30-ти градусного холоду.  До училища не попала, відстоявши годину на зупинці, пішла додому. Штани джинси, коли їх зняла, просто стояли, бо замерзли.

Ці сварки дуже напрягали.

Причому починав вічно старий. Я його ненавиділа. Він постійно казав, що як би не він, то нічого ніхто не мав би. Заставляв стригти його. Заставляв маму, щоб вона мене просила його стригти. Як можна спершу скандал закатати, а потім за годину заставляти його стригти?!

Закінчивши училище, на випускний не йшла, бо не дали грошей. Працювала – теж вимагав грошей, щоб віддавала йому. Намагався будь-якими шляхами виманити. Я взяла в кредит комп’ютер. Хотіла купити столик, але мама не дозволила, сказавши, що не можна, бо в її інтер’єр не підходе. Інтер’єр –  це два старі дивани і коврик на стіні. Зате Віталік в іншу кімнату зміг купити куток комп’ютерний і він в інтер’єр вписався.

Весілля мені не робили, бо старий сказав, що не заплате за місця таку суму. Сказав, що краще я тобі дам їй на майбутню хату. Він мав на увазі 10000 тисяч. в 2009 році це було багато. Не дав.

Як їхала в Херсон дали 800 грн. Суть не в грошах, а в тому, що я за своє життя лиш вибивала щось для себе. Мені здається, що батьки самі повинні дитині давати все, і не виказувати.

Хотіла бути в білому платті. Можна було б всіх не кликати, а лиш своїх. Але ні, не здійснилося. Тоді ми вирішили розписатися в Гайсені. Про це всі знали і якщо хотіли б бути присутні, то приїхали б. А нє дзвонити в день розпису і питати чи приїжати чи ні. Де тут слово родина. Повернувшись з Херсону, я старалася все купувати в хату з їди. Старий був недовольний. І раз видав, що ми все купляємо, а туалетний папір не взмозі. Це була крапка.

Я ридала. Вирішила, що варитиму лиш на двох. Старий тоді почав брати з нас за квартиру. Мама мовчала. Вона нічого не поміняла. Ми платили, а Вова ні. Де справедливість?

Перекривав газ, щоб я не могла їсти варити. Виганяв, казав, що мого тут немає нічого.

Коли ми переїхали, Вова одружився і жив з ними. Але з них грошей ніхто не брав. Вони ж РІДНІ.

Якось мама сказала, що тепер в неї 4 дітей і вона їх любить однаково. Я ридала, бо де була її любов до мене?!

З мамою відносини не складалися ніякі. Вона категорично не сприймала те, що я говорила. Як я завагітніла вона не знала. Хоча зазвичай доньки діляться перше з мамою. Але тут не так, бо вона мене відштовхувала таким холодом. Мама постійно пхала, гилила,  щоб я з старим мирилася. Коли робили христини, то чоловік пішов по табуретки і сказав, що чекає всіх. Старий відповів, що його в останній момент не потрібно кликати. Коли мало бути весілля в Вови, то мене запросили в арці будинку і просила Іра,  а не Вова. Звичайно я не взяла, сказавши що так не просять. Вова прийшов за два дні до весілля сам просити, бо місця пропадали. Коли в Ромчика був рочок я просила пофоткати Вову. Фотки пропали. Я дзвонила, щоб розібратися, на що почула, що на мене часу не має. Я зробила порівняння з їхнім весіллям. Відповідь була, що то небо і земля. Іру почали хвалити всі. Яка хазяйка, як вона прибирає. Мама її хвалила. Коли вони одружилися, то мама їздила до Іриних батьків в Тернопіль. А в Гайсин за 10 років – ні. Чому так? Бабця теж каже, що Іра дюймовочка, мініатюрненька. Коли Вова мав стафілокок і я попросила не лізти до Ромчика в коляску, бо він груднічок. Стафілокок – вірусне захворювання. То мене звинуватили, що я Вову обізвала прокаженим. Причому мама була в ту хвилину там і не стала на мою сторону. Вона ніколи не ставала на мою сторону. І зараз я маю просто все забути і спілкуватися, як нівчому не бувало?

Як би ви будували стосунки з такими рідними? Як пробачити та забути? А може варто жити без них.

Так, за словами Тіни Кароль, вона хоче виховати свого сина самостійним, щоб він не боявся приймати важливих рішень, адже його батько був саме таким.

Як повідомляється, співачка для своєї дитини і сувора і любляча мама в той же час, вона чітко знає, чого ніколи не допустить у вихованні сина. За її словами, вона ніколи не била його. Тіна Кароль згадує, як її били в дитинстві в якості виховного процесу і не хоче, щоб її дитя мало такий досвід. Народна артистка України вважає, що бути дитину ременем – це слабкість інтелекту.

Шанувальники вражені зізнанням зірки.

“Таку жорстокість неможливо прийняти”.

Нагадаємо, Тіни Кароль поділилася новим відвертим фото. Сексуальний образ вона продемонструвала в ефірі “Танців з зірками”.

6 жовтня на “плюсах” відбулася прем’єра нового випуску програми “Танці з зірками” з Тіною Кароль в якості ведучої. Для нового прямого ефіру українська виконавиця одягнула чорну сукню з глибоким вирізом на грудях, який підкреслив всі достоїнства артистки. Також обраний наряд з розрізом від стегна показав гарні ноги діви.

В ході першочергових слідчих дій поліцейські встановили всі обставини події. З’ясовано, що жінка проживала в разом із своїм 33-річним сином, який зловживав спиртними напоями та часто піднімав руку на матір, пише “Галка” з посиланням на прес-службу поліції в області.

16 листопада, будучи на підпитку, чоловік прийшов додому, а матір зробила йому зауваження. Натомість захмелілий син почав наносити численні удари руками в область голови та грудної клітини жінки. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла.

Коли син побачив мертву матір, то ніяк не відреагував. Він зачинив її в будинку, допоки жінку не виявили родичі.

Зловмисника затримали в порядку ст. 208 КПК України. Чоловікові оголошено про підозру та вирішується питання щодо обрання запобіжного заходу -тримання під вартою.

За нанесення тяжких тілесних ушкоджень, відкрите кримінальне провадження передбачене ч. 2 ст. 121 ККУ, зловмиснику загрожує до десяти років ув’язнення.

10 років фактичного полону, тортур і катувань перенесла Наталія, мешканка міста Лубни Полтавської області. Про цю страшну історію розповіли журналісти міського телеканалу «Лубни». В квартирі № 2 будинку на вул. Чайковського, 50/14, жінку бив, різав, палив її психічно нездоровий співмешканець. Страх паралізував волю жінки, тому терпіла.

Але в якийсь зараз не стерпіли жителі вулиці. Як повідомила Юлія, сусідка божевільного, вона неодноразово викликали за адресою поліцію, але чоловік під час таких візитів приковував до батареї свою жертву і наказував мовчати, кладучи біля неї розпечену сковорідку. Поліції представлявся «майором ФСБ», в будинок не впускав. Після цього представники закону просто розверталися і йшли. У перервах між знущаннями над своєю співмешканкою «наш герой» забирав пенсію у матері, ходив в магазин, відкрито демонструючи великий ніж. Жахлива реальність не припинялася.

Обурені байдужістю державних органів і підстібаються страхом за життя і здоров’я своїх дітей, жителі умовили Наталію зняти побої, звернутися в поліцію. Тільки після цього в Лубенському відділі поліції стосовно громадянина «П. О.»відкрили кримінальне провадження за ст. 125 КК України (Умисне легке тілесне ушкодження), проводиться досудове розслідування.

Паралельно, в складі вуличного комітету, люди звернулися до суду, з вимогою ізолювати від них явно психічно хворої людини. І тільки недавно суд прийняв відповідне рішення про примусове лікування чоловіка в психлікарні Полтави.

Тільки зусиллями людей Наталію спочатку відвезли до Лубенської лікарні, де лікували її за свій рахунок. Тепер вони домоглися перекладу жертви в реабілітаційний центр в Полтаві. І знову – за кошти небайдужих сусідів і друзів Наталії.

Вже немолода жінка розповіла, що спочатку спільного життя все було нормально. Згодом в поведінці співмешканця почали відбувається дивацтва – наприклад він шилом проколов собі живіт. З кожним роком невідома хвороба прогресувала. Він не прибирав у квартирі сміття, спілкувався з «інопланетянами» (судячи з написів на стіні, з системи зірки Проксима Центавра), носив на голові каструлю або інші металеві предмети, вставляв собі в анальний отвір шнурки та інші предмети. Він також регламентував рух в будинку – можна ходити тільки по правій стороні і т. Д. За непослух бив – іноді легко, іншим разом жорстоко, в залежності від настрою. Співмешканець більше цінував знайдену собаку, яку хотів забрати з собою на космічний корабель, жінка таки не була гідною для такої місії.

Наталія зізналася, що постійні побої придушили її волю, але дивується, чому більшості інших людей було все одно.

Сусідка «нехорошою» квартири Юлія каже, що страх залишився жити на двох вулицях. Після лікування «контактер» і «майор ФСБ» повернеться назад і кошмар може повториться.

Сьогодні, 12 січня, в Україні почав діяти новий перелік обтяжуючих обставин при скоєнні злочинів.

Зокрема, новими обтяжуючими обставинами щодо злочину будуть вважатися ті, які здійснені на грунті статевої приналежності або в присутності дитини мають обтяжуючі обставини.

В цей же час до таких належать і злочини, які вчинені проти осіб з особливими потребами, які страждають психічними розладами або з вадами розумового розвитку.

Відзначимо, згідно з документом, злочини проти чоловіка або колишнього чоловіка, а також іншого члена сім’ї або близької людини теж мають обтяжуючі обставини.

Разом з цим розширено також частину, яка стосується обмежувальних заходів по відношенню до тих осіб, які вчинили домашнє насильство.

Нагадаємо, раніше  повідомлялось що 4 січня Президент України Петро Порошенко підписав законопроект, який передбачає комплексую боротьбу з домашнім насильством.

Таку інформацію повідомив у мережі Володимир Вошняк. Інформацію “Репортеру” підтвердили в головному управлінні Нацполіції області.

“Вони чіплялись до відвідувачів, зокрема до двох жінок-покупців, – пише Вошняк. – Після цього вони вийшли на вулицю та чіплялись до перехожих. Наступними їх жертвами стали двоє хлопців, мешканців Калуша, які очікували таксі”.

За словами дописувача, хлопці намагалися уникнути сутички, але чоловіки почали лаятися та переслідувати їх. Після чого між ними виникла незначна бійка. Тоді хлопці вирішили перейти на іншу сторону зупинки, щоб уникнути продовження конфлікту. Але один із нападників перебіг дорогу і двічі вдарив одного із хлопців каменем по голові. Цими ударами він розтрощив лобну кістку хлопця, а тоді втік.

Наразі нападників розшукує поліція. Їх прикмети:

• Ріст 180 см, повнуватий, 35-40 років, з короткою стрижкою, обличчя овальне. Саме цей чоловік наносив удари.
• Ріст 190 см, худорлявий, 35-40 років, темне обличчя, середньої довжини чорне волосся, був одягнений у темну куртку.

Наразі ведеться слідство. Відкрили кримінальну справу за статтею 125 ККУ – Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, чи арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Якщо хтось має інформацію про цю подію, прохання повідомляти за телефонами 102 або (099) 441 32 61.

Так бабуся дітям допомагає. Із зароблених на молочному бізнесі грошей бабуся Галя частину відкладе, бо скоро онуки навідаються, а на частину купить хліба та олії. А що ще їй, старенькій, потрібно. Картопля є, морква та буряк, та й вистачить.

А 25-річний Петро, що довго не міг запам’ятати, як-то правильно називається його посада — мерчендайзер, або у народі «мерчік», по телефону лaєтьcя з продавцем магазину, що знову сир твердий.

Бо продавець запхав його у кут холодильної вітрини. «Його ж продати потрібно! Термін реалізації виходить! Я вже й так його «перебивав» — нещодавно з Рівного п’ять тонн сиру простроченого прийшло. Довелося штампувати нові строки. Та це ще півбіди. Гірше, коли доводиться ночами на складі сидіти та разом з «торговими» плісняву зрізати вручну».

А ось, молода мама Олена тягне сина Дмитрика до садочка. У сільський садочок їй водити маля незручно. Поки додому доїдеш, Дмитрик залишається один-однісінький у групі. Бо ж усіх бабці-дідусі-сусіди розбирають.

А вихователька обурюється повсякчас: «Невже не можна скоріше забрати?» Звичайно, і її зрозуміти можна — за таку зарплату за стількома дітлахами доводиться дивитися, аби не бuлuся, штанці підтягувати, ще й іграм-літерам вчити.

А що ж залишається Олені? З роботи не встигає приїхати — начальник категорично «проти». Ну, то й що, що у неї дитина? На які це півгодини кожного дня відпрошуватись, аби раніше приїхати? То ж довелося шукати садочок біля роботи, благати завідуючу, аби взяла не за «пропискою». Правду кажучи, не стільки благати, скільки, так би мовити, «задобрити».

А 31-річній Оксані зовсім невесело. Ось, що значить дешева косметика. Ну, «не бере» той триклятий тональний крем за 13 гривень сuнці, хай йому грець. Тож доводиться очі від людей ховати та у комір осінньо-зимової куртки зариватись обличчям.

Та бабусю Галю, що вже на пальцях перерахувала увесь молочно-капустяний дохід, та й зайнятися тепер нічим, не проведеш. «А що, Оксано, знову твій Колька вчора тебе «приголубив»? І що на цей раз? Не так сіла, не так встала, не так постелила?»

Вже не ображається Оксана на бабцю, бо ж знає, що та її шкодує. Не перший раз жінка сuнці замазує. Все ніби добре: і двійко діточок хату перевертають, і так їй від того добре та спокійно на душі, що діти здорові та веселі. І жити є де, і яке-ніяке господарство є. Все добре — одне погано. Колька її справді любить кyлaкaми махати.

Просили допомоги у дільничного,та той прийшов, поговорив суворо — не допомогло. Викликала, коли пoбuв. Прийшов дільничний, забрали чоловіка. Результат — згідно з новим Крuмінaльнuм кодексом, протримали його три години, та й випустили. Приїхав її Колька додому злий, як чорт. То був один сuнець під оком — стало два, ще й під другим оком.

Ще раз викликала мiлiцiю. Знову забрали. Сказали тепер, аби штpaф заплатив. Колька на це «не повівся», тож довелося Оксані брати гроші і платити за нього. А навіщо ж вона мiлiцiю викликала — Колька її так сказав.

А дільничний нічого зробити не може, тільки руками розводить. «Ну, що я зроблю? Знімайте пoбoї, пишіть заяву. Максимум — пoсaдять його на місяці три. Та й усе». І так саркастично посміхнувся. «Це, звісно, якщо не зaб’є вас. Тоді на років п’ять сядe. Але ви вже цього не побачите».

Ну, ще можна було б Кольку відправити на лiкyвaння від aлкoгoлiзму. Так знову ж таки — раніше кидали таких пuякiв родичі у машину, та й відвозили у нaркoдuспaнсер. А тепер, поки Колька сам не напише заяву, що він згідний на лiкувaння, ніхто його примусово лiкувaтu не буде — аби тільки права людини не порушити. Тож продовжує Колька мaхaти кyлaкaми, а Оксана — замазувати сuнцi.

Аби Кольку за законом можна було на п’ятнадцять діб до кaмeри відправити. Посидів би чоловік, подумав, може, навіть злякaвся б. Або на примусове лiкyвaння його віддати — може, перестав би пuтu. А ні, то спaлuтu той генделик разом з тією барменшою клятою. Чи пательнею по гoлoвi чоловікові зaцідuти, щоб знав, як до неї руки простягати. Але тоді саму Оксану до камери відправлять. І дітки її, малеча її дорога, сиротами залишаться.

То ж не залишається Оксані нічого іншого, як замазувати сuнцi дешевим тональним кремом. І терпіти — чекати, поки розумні люди при владі облишать грати цілодобово у політичні ігри, бо ж загралися. А такий закон приймуть, аби її Колька, та ще багато таких «кольок» по всій Україні, бoявcя не те, що її вдaрuтu, а й мaтюкнyтuсь до неї. Бо відповідь, згідно з новим, прийнятим, можливо, колись, законом, що буде захищати права не тільки людей, а й жінок, буде суворою.

Автор – Ірина Белоцька

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook журналіст «Дорожнього контролю» Віталій Мацьоцький, пише Zaxid.net.

Журналіст написав, що у понеділок, 17 липня, отримав кілька повідомлень про те, що у Верховині сталась сутичка між поліцією та хлопцем, в результаті якої останній з відбитою селезінкою та іншими травмами знаходиться у реанімації.

«Я одразу виїхав в Верховину, був як в лікарні, так і у відділку поліції. Спілкувався з родичем хлопця, медпрацівниками та керівництвом місцевої поліції. Перші все підтвердили, та повідомили про погрози та залякування зі сторони поліції», – написав Віталій Мацьоцький.

За його словами у поліції заперечили інформацію про застосування сили і зачитали пояснення, які були написані ніби-то зі слів самого потерпілого. Там мовилося про те, що потерпілий, перебуваючи на підпитку, сам упав в центрі Верховини і через це отримав травми голови та живота.

«Як мені вдалось дізнатись, потерпілий отримав важкі тілесні ушкодження, був прооперований і зараз знаходиться в реанімації», – повідомив Мацьоцький і додав, що для нього залишається загадкою, як можна давати пояснення поліції з розірваною селезінкою.

Віталій Мацьоцький також вважає, що начальник поліції Богдан Сокіл, та його заступник, всіма методами покривають своїх підлеглих, що, на його думку, є звиклою практикою Верховинської поліції. У коментарі ZAXID.NET, журналіст повідомив, що за словами очевидців у хлопця на фестивалі виник з поліцією якийсь конфлікт. Його забрали до відділку, де, ймовірно, потім побили поліцейські. Коли поліцейські побачили, що «перестаралися», то придумали історію з падінням і травмами.

Так, у квітні місяці поточного року зухвалий юнак, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись у громадському місці, підійшов до групи неповнолітніх дітей.
Покликавши ближче до себе 15-річного школяра та бажаючи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, наніс неповнолітньому удари кулаком в ділянки лівого плеча, живота та в обличчя, а також один удар коліном в ділянку живота.

На зауваження інших дітей відреагував агресивно та виражаючи своє зневажливе ставлення до існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки, почав виражатися нецензурною лайкою. В результаті умисних протиправних дій потерпілий отримав тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувальний акт про обвинувачення зухвалого молодика у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, скеровано до Снятинського районного суду. Тепер зловмиснику загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.

пердає http://shablya.if.ua/