За його словами, дане перехрестя є надзвичайно аварійним.

“Роздоріжжя в Татарові (початок автодороги Р-24 “Татарів – Кам’янець-Подільський” та 222 км шляху Н-09 “Мукачево – Львів”) являється уже давно потенційно небезпечною ділянкою дороги. З кожним роком кількість автомобілів зростає, а особливо у лижний сезон там суцільні тягучки, корки і броунівський автомобільний рух. Багато водіїв не дотримується ПДР, перевищують швидкість, не пропускають пішоходів на переходах…

Проблема надзвичайно серйозна, адже йдеться про життя і здоров’я наших людей, а особливо дітей. Тож, звертаємося до начальника Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області Василя Буджака з проханням внести татарівське роздоріжжя до цьогорічного пілотного проекту з безпеки руху. Офіційного листа в САД в Івано-Франківської області з цього питання уже відправлено”, – йдеться у дописі голови у соцмережі Фейсбук.

Нагадаємо, що цьогоріч на Прикарпатті передбачено встановлення 29 нових світлофорів із використанням сучасного інтелектуального обладнання, зі влаштуванням освітлення на пішохідних переходах та аварійно небезпечних ділянках. Фінансування – грантові кошти Євросоюзу.

Відео однієї з таких оприлюднив калушанин Володимир Андреєв.

Видно, як злодій краде річ з автівки, яка зупинилася на перехресті. Він швидко підбігає, відчиняє дверцята, забирає сумку з переднього сидіння і втікає.

Автівки не розминулися поблизу перехрестя з вулицею Кармелюка.

За попередньою інформацією обійшлося без постраждалих. Очікують приїзду патрульних.

Зокрема, близько 9 ранку сталася ДТП на перехресні вулиць Незалежності – Івасюка – Микитинецька, де не розминулися легковик «Школа» та автобус ПАЗ. Відтак рух транспорту ускладнено у всі боки, як до центру, так в зворотному напрямку.

У той же час, сталася аварія на вулиці Галицька, біля пасічнянського мосу, де, на підйомі, зіштовхнулися вантажівка та легковик.

Разом із тим, водії повідомляють про затори на Калуському шосе.

“Стефаніє Йосипівно, будь ласка, поясніть, чому цю воду не можна вилити просто в унітаз? Нащо на вулицю з відром ходити?” На мої запитання Стефа відповідала похмуро і коротко:”Так треба. В унітаз мертву воду в жодному разі виливати не можна.

” МИЛОСЕРДНА І ПОБОЖНА”

Коли ж я вже втомила її своїми запитаннями, пояснила: “Мертва вода хвороби чіпляє. У кожного, якщо в унітаз таку воду вилили, почнуться проблеми. Воду з мерця з хати завжди геть винось! Мене цього ще моя прабабця вчила!”

Ллє на вулиці дощ чи падає сніг, і навіть тоді, коли стоїть нестерпна спека, наша санітарка пані Стефа завжди виносить відро з водою, якою обмито померлих пацієнтів, на вулицю. Зачекає, щоб пташок на клумбі не було чи якоїсь кішки — і виливає мертву воду. Там нічого не росте, тільки стара суха верба, яку комунальники чомусь ніяк не зріжуть.

Пані Стефу в нашому госпісі дуже поважають. Роботяща, стримана, ніколи не пліткує. Лікарі і завідувачі змінюються, а пані Стефа незмінна. Не працювала хіба що ті п’ять років, коли її в країні не було. В Італії заробляла, повернулася—і знову на своєму місці. До хворих (а вони переважно старі й немічні) така ж уважна. Не цурається жодної роботи. Якщо хтось віддав Богу душу і треба, як годиться, покійного обмити, Стефанія Йосипівна за це завжди береться перша. Бо дуже милосердна й побожна.

Коли я прийшла працювати до шпиталю медсестрою й пані Стефа дізналася, що я сирота, то поставилася до мене як до рідної. Навіть підгодовувала, знаючи, що я на саму зарплату живу з двома молодшими сестрами. Я не раз смакувала її сирники і вареники. Якби ж то знала тоді те, що знаю нині про пані Стефу, мабуть, не торкнулася б її наїдків. Просто побоялася б.

Десять років тому в житті пані Стефи сталася трагедія — така, які лише в кіно бувають. Чоловік її, сорокарічну, покинув і пішов не просто до іншої жінки, адо молодшої Стефиної сестри, якій Стефа все життя була як мама, бо їхні батьки загинули молодими. Стефин чоловік був гарний, моложавий і у спадок від свого дядька дістав гарну квартиру в центрі міста. Там і оселився з молодою дружиною. А невдовзі Стефин 20-рі-чний син став пити, гуляти, вплутався в якусь грошову аферу, не зміг віддати боргів, і через це його мало не вбили. Хлопець втік за кордон. А Стефі довелося виїхати до Італії на заробітки. Вона знала, що мусить відробити той борг, інакше ніколи не побачить сина — кредитори не дадуть йому спокійного життя. П’ять років пані Стефа гарувала на півдні Італії. Доглядала паралізованих літніх людей, на всьому економила і пересилала синові гроші до Польщі чи до Чехії — туди, де він переховувався. А коли повернулася в Україну, то з’ясувалося, що їй самій немає де жити.

Син таємно продав їхню з мамою половину особняку сусідам і кудись повіявся. Начебто за океан. Особняк — це сильно сказано. Йшлося про одноповерховий будиночок на околиці міста, Стефі та її синові там належали дві невеликі кімнати з п’я-тиметровою кухонькою. Сусіди, як тільки купили її половину, взялися за перебудову, домоглися дозволу добудувати другий поверх. Два роки Стефа оббивала пороги судів, на адвокатів купу грошей витратила, та все марно. Хоча доручення на продаж нерухомості, яку ніби дала Стефа синові, було підроблене й експерти це визнали, судова справа не рухалася з місця. На Стефину частину хати лише наклали арешт. Але жити жінці далі було ніде — нові господарі огорожу поставили, злого пса надвір випустили. Наш завідувач, добра душа, дозволив Стефі жити в нього на дачі, кролів заодно доглядати. Одного разу наша санітарка звернулася до мене з незвичним проханням. Я збиралася на похорон до мами моєї приятельки, і Стефа попросила мене принести мотузки, якими зв’язують руки покійникові. “Нащо це вам?”— “Дуже потрібно! Але спершу принеси, потім поясню”.

Я НЕ ХОТІЛА ТИХ СМЕРТЕЙ

Я послухалася, принесла. Вмирала з цікавості, навіщо це Стефі. А вона ці мотузки прив’язала до паркана колишніх сусідів (тих, що її квартиру незаконно придбали). Якась ворожка начебто підказала Стефі, що так можна… проблему розв’язати. А вийшло страшне. Сусіди (уся родина — троє дорослих і двоє дітей) через два тижні вчаділи. А пес їхній наче сказився, міліцію на поріг не підпускав, кидався на всіх. Його пристрелили. Стефа розповіла, що ті люди неправильно змонтували котел, чадний газ накопичувася в приміщенні. “Я не хотіла цих смертей, — сказала Стефа. — Але Бог їх покарав за те, що мене зробили безпритульною”.

Відтоді я стала остерігатися Стефи. З’явилося таке відчуття, що бути поряд з нею небезпечно. Мучила совість, що причетна до історії з мотузками. Хоч і знаю, що забобони — це гріх, але не могла позбутися думки, що, можливо, стала Стефиною спільницею. І, нехай і не хотячи того, доклала рук до смерті п’ятьох людей.

А днями я зустріла на вулиці Стефину сестру Катерину. Ту, що чоловіка переманила. Вона раніше бувала у нас в лікарні, забігала до Стефи то грошей позичити, то поїсти на шпитальній кухні, але після Стефиного розлучення і ноги її тут не було. Катерина — красуня і на сімнадцять років молодша за Стефу, закінчила інститут, в банку працює. Жінку я не впізнала: худа, аж світиться. Виявилося, в неї синочок сильно хворіє — єдина дитина, яку народила у шлюбі з колишнім швагром. У малого якась онкологія. Уже робили “хімію”.

Цього хлопчика ще рік тому кілька разів на тиждень я бачила з вікна лікарні. Катерина водила його до музичної школи, що на сусідній вулиці. Тепер Андрійко вже не має сили тримати в руці свою скрипку.

“Я й сама недобре почуваюся, — поділилася Катерина. — Гінеколог каже, що треба робити операцію, терміново. А хто догляне дитину, поки буду в лікарні? Не розумію, чому на нас ці хвороби посипалися! Ходила до ворожки, а та сказала, що нам з Андрійком пороблено. Якщо так, то я сама винна — щоб дорогу скоротити до музичної школи, весь час через перехрестя з малим ходила. А Стефа завжди мене застерігала, що не можна ходити через перехрестя — туди лихі люди мертву воду виливають. А я в це, дурна, не вірила…”

Після цієї розповіді я втратила сон. Бо нарешті зрозуміла, навіщо Стефа останні п’ять років як навіжена носиться з відрами. Спершу хотіла їй розповісти про зустріч з Катериною — може, пошкодує її, пробачить зраду і знайде спосіб зняти ті вроки з сестри та племінника? Але я побоялася. З одного боку, можу образити людину. З другого — ану ж Стефа і мені наврочить. У свої 50 років вона на вигляд як 70-річна бабуся. Особливо постаріла Стефа за останні п’ять років. Обличчя зморщилося, вкрилося темними плямами. Волосся, що раніше було густим і блискучим, посивіло і потьмяніло. Ну і згорбилася. Очі якісь дикі, темні смуги під ними. Мені було шкода Стефу. Щодня зі села на роботу добирається, живе у чужій хаті, бо суд ще досі не зняв арешт з її помешкання, а син, якого ця самотня жінка любить понад усе, зник безвісти.

Стефа така нещасна… І хоч я знаю, що марновірство — гріх, забобони також, але щось нашіптувало мені: краще триматися від Стефи якомога далі…

ВЕРБА ПРОКИНУЛАСЯ!

Стефа сама підійшла до мене. Сказала, бачила з вікна, що я розмовляю з Катериною. Запитала, чи дуже хворою виглядає її сестра і що вона мені розповідала про сина. “То ви це все знаєте?!” — аж вигукнула я. “Знаю, але з чужих слів. Зустріла в місті гінеколога з районної консультації, вона моя колишня сусідка”, — пояснила Стефа. З’ясувалося, що Стефин колишній і Катрусю покинув — відразу ж, як вона занедужала. Знайшов собі іншу жінку і вже навіть виїхав з нею до Росії. Йому байдуже, що їхній син сильно хворіє, висилає малому якісь мізерні аліменти, добре, хоч на квартиру не претендує.

Стефа зателефонувала до сестри. Запропонувала допомогу, сказала, що не має на неї зла. А Катруся попросила у Стефи пробачення. Вони тепер живуть разом. Катерину прооперували, усе пройшло начебто вдало. І тепер дві сестри доглядають Андрійка. Лікарі запевнили, що в нього великий шанс побороти хворобу, його організм дуже добре відреагував на терапію. Недавно хлопчик уперше за цілий рік попросив маму дати йому скрипку. А в один із сонячних весняних днів я побачила ще одне диво. Стара верба на перехресті, яка вже років три не подавала ознак життя, наче прокинулася. На жовтих гілках набубнявіли бруньки. Ось-ось розквітнуть!

Христина, 35 років

Одна з найнасиченіших транспортом вулиць Франківська може отримати пішохідний міст з ліфтами.

«Смарагдові вежі» – новий інфраструктурний проект, що передбачає пішохідний міст між двома торговими комплексами на перехресті вулиць Галицька і Тролейбусна. Міст об’єднає два торгово-розважальні центри.

Два житлові комплекси утворять такі собі «зелені ворота» на одному із в’їздів до міста.

З 18 березня на вулицях та перехрестях міста працюватимуть професійні регулювальники. Про це повідомляють в Управлінні патрульній поліції, повідомляє Франик.

Там кажуть, що коли світлофори не працюють, то водії часто розгублюються, оскільки призабули спеціальні сигнали, а це, у свою чергу, спричинює подекуди масштабні затори.

Тому влада міста і прийняла таке рішення аби допомогти врегулювати дорожній рух в Івано-Франківську: водіям безпечно проїхати перехрестя, а пішоходам – перейти його.

В місті вирішили провести навчання патрульних, які самі виявили бажання покращити свої навики регулювання. Після їх поставлять на перехрестя, щоб побачити реакцію водіїв та пішоходів.

Наразі професійне навчання пройшло 20 патрульних, які тепер будуть регулювати автомобільний потік, коли у місті не працюватимуть світлофори. А ще вони просто необхідні, коли в місті тимчасово перекривають ту чи іншу вулицю.

Деякі водії Івано-Франківська підтримують таку ініціативу, кажуть, що азбука дорожніх жестів зайвою не буде. Водії кажуть, що вже призабули рухи регулювальника, і треба все повторювати. Але є і такі франківці, які кажуть, що їх не треба, бо вони ще більше ускладнюють рух.

Патрульні вивчають ситуацію з нерегульованими переходами і де варто би встановити світлофори, бо кількість регулювальників поки не дозволяє використовувати їх постійно.

Тож, найголовніше тепер у місті – це організувати безпеку дорожнього руху. Тому патрульна поліція Івано-Франківська наполегливо рекомендує ще раз повторити пункт 8.8 Правил дорожнього руху (Сигнали регулювальника).

Детальніше про такі зміни дивіться у сюжеті 402 каналу.

За словами директора департаменту житлово-комунальної політики та благоустрою міста Михайла Смушака, цього року буде проведений тендер і можливо ремонтні роботи там розпочнуться ще у 2017 р. Кошторисна вартість проекту 10 мільйонів.

«Останні роки ми багато уваги приділяємо тому, щоб не просто робити нові речі у місті, а робити їх у відповідності до всіх міжнародних стандартів, робити не так, як робили раніше, а так, як роблять у багатьох передових європейських країнах», – зазначив Михайло Смушак.

Проект майбутнього перехрестя також оглянув керівник Патрульної поліції Івано-Франківська.  Дмитро Михалець зазначив: «Проекти я бачив, мені сподобалися. Ми бачили в Європі подібні проекти і знаємо, що це працює і принесе свій результат. А для нас найважливіше, щоб нове перехрестя було безпечніше для руху, був менший ризик дорожньо-транспортних пригод та зменшилася кількість постраждалих».

Нагадаємо, що минулого тижня в Івано-Франківську презентували оновлений вигляд міського озера.

Проект реконструкції перехрестя вул. Галицька – Горбачевського – Калуське шосе from Назарій Рогів

Про це у соцмережі повідомив міський голова Руслан Марцінків, повідомляє Франик.

“Тут встановили 8 пішохідних світлофорів та 8 для транспорту. Пішохідні додатково обладнані таймером руху. Усі світлофори енергоощадні і в роботі послуговуються лед-лампами”, – йдеться у повідомленні.

І, справді, світлофор там дуже необхідний, особливо, для регулювання руху не тільки людей, а й велосипедів, автомобілів і інших учасників дорожнього руху.

Один з шляхів підвищення ефективності світлофора — пристосування його для використання сліпими людьми. В умовах, коли необхідна підвищена увага, такі доповнення виявляються корисними і для звичайних людей. Але дуже добре, коли світлофори обладнані звуковим супроводом, що спрацьовує при зміні кольорів: повільне цокання («чекай») або швидке цокання («йди»).

До прикладу, у Німеччині та Нідерландах майданчик перед пішохідним переходом викладений ребристими плитками і м’якими гумовими пластинками, наступаючи на яких нога трохи просідає, і людина мимоволі зупиняється.

Це дуже небезпечне перехрестя, бо тут часто трапляються ДТП. Проте сьогодні тут з’явилися опори для майбутніх світлофорів. Отож, франківці надіються, що аварій тепер стане менше.

Колони машин по всьому місту сунуть довгими валками, а далі роз’їжджаються хто куди. І вже здається, ніби й не було завантаженого руху. Але є місця в Івано-Франківську, де в певні години скупчення автотранспорту змушує мимоволі задуматися над його кількістю або навіть шкодою від вихлопних газів. На порозі зима, а тому шкода від автомобільних випарів буде тільки зростати.

На початку цього року в Івано-Франківську проводилося дослідження викидів шкідливих компонентів автомобільними двигунами внутрішнього згоряння на дослідних ділянках в зимовий період. Фахівці порахували кількість транспорту, котрий щодня курсує містом, і визначили найбільш завантажені ділянки. Враховуючи їхні результати, подаємо сьогодні рейтинг цих перехресть, адже кількість транспорту на дорожніх розв’язках навряд чи коли-небудь зменшиться. А це явище мають можливість спостерігати не лише автовласники, але й пасажири та пішоходи. Деколи такі скупчення транспорту в одному місці навіть стають перепоною на шляху до роботи.

Пальму першості віддаємо дуже популярному в народі «Тисменицькому» напрямку. Перехрестя вулиць Незалежності – Івасюка – Микитинецька дійсно вражає кількістю транспорту. Фахівці підрахували, що в середньому за одну добу тут проїжджає 46 464 автомобілі. Ще декілька років тому там була дійсно проблема із виїздом з міста. Але після зміни руху транспорту за рахунок третьої смуги ситуація дещо покращилася. Принаймні у години пік немає затяжних заторів. Ми вже неодноразово писали про те, що саме це перехрестя чекає на грандіозну реконструкцію.

Там планують обладнати кільце, котре дозволить максимально спростити пропуск транспорту. На жаль, чи не найбільша тиснява на цьому перехресті також спостерігається кожного ранку, коли всі поспішають на роботу. Водіям і пасажирам доводиться добряче понервувати, поки такий важливий світлофор пропустить їх у володіння міста. Черга до перехрестя деколи тягнеться аж через міст до вулиці Декабристів. Це й не дивно, адже місто розширюється, саме за Бистрицею розбудовуються нові житлові масиви. Мешканцям приміських сіл Угорники, Микитинці та Хриплин також доводиться простоювати у заторах на цьому перехресті, аби потрапити у місто.

На другій сходинці, як і можна було очікувати, перехрестя вулиць Новгородської – Галицької – Дністровської. І це не випадково, адже центральна частина міста приваблює автовласників, котрим треба не тільки на роботу, але й на ринок. Окрім міського транспорту, сюди воліють потрапити усі, кому не лінь. Скупчення легкових автомобілів та громадського транспорту на цьому перехресті буває настільки великим, що навіть пішоходи не встигають переходити вулицю. За добу в середньому тут проїжджає 42024 транспортні засоби.

Перекриття руху транспорту по вулиці Галицькій у сторону міської ратуші трохи зняло градус напруги. Але в години пік уся ця транспортна розв’язка потерпає від величезного затору. Метикуваті мешканці Івано-Франківська прекрасно розуміють, що у таких випадках містом найкраще курсувати на своїх двох. Особливо, якщо кудись поспішаєш. Рух на цьому перехресті може ще більше пожвавитися, якщо буде виконано рішення міськвиконкому щодо запровадження двостороннього руху по вулиці Дністровській.

Золота середина нашого рейтингу – перехрестя вулиць Незалежності – Залізничної. Це стратегічне місце перетину транспортних потоків із доброї половини області. Транспорт з усіх гірських районів, а також із Тисменицького, Коломийського та Тернопільського напрямків рине у сторону залізничного та центрального автовокзалу. Це перехрестя щодоби проїжджає в середньому 39840 транспортних засобів. Одні машини їдуть прямо до центру чи намагаються виїхати із міста, інші маневрують до вокзалу і з нього. Вулиця Залізнична деколи настільки завантажена, що транспорт простоює навіть по 10-15 хвилин у черзі до світлофора.

Північна сторона Івано-Франківська також не поступається кількістю транспорту. Мікрорайон «Пасічна» – проблемна зона для нашого міста. Скільки років уже планують розвантажити міст і звести ще один, але це питання ніяк не зрушить з місця. Але навіть не в мості проблема.

Одним з найбільш завантажених перехресть є перетин вулиць Галицької – Горбачевського – Калуського шосе. Тут щодоби проїжджає в середньому 39384 транспортні засоби. Значне завантаження цього перехрестя спричинене єдиним транспортним коридором у напрямку Львова та декількох районів області. Нещодавно сюди ще й перенесли автовокзал із міжобласними та міжнародними рейсами, тому рух значно ускладнився великою кількістю автобусів.

Наш топ-5 завантажених перехресть замикає перетин вулиць Чорновола та Гординського. У цьому районі проходять основні дорожні артерії міста, і саме тут найпростіше переїхати із Мазепи на Чорновола чи навіть на Коновальця. Але про такі зручності перетину паралельних вулиць знає багато водіїв, тому й користають цим шансом. Є такі години, коли транспорт стоїть не лише на перехресті біля пологового будинку, але тягне за собою колони транспорту по всій вулиці Гординського та частини Мазепи зі сторони центру міста.

Тим часом рух на інших вулицях та перехрестях міста також інтенсивний. За допомогою сучасних ґаджетів можна дізнаватися в онлайн-режимі про затори попереду та оминати скупчення транспорту.

ТОП-5
1. Незалежності – Івасюка – Микитинецька 46464 авто/добу
2. Новгородська – Галицька – Дністровська 42024 авто/добу
3. Незалежності – Залізнична 39840 авто/добу
4. Галицька – Горбачевського – Калуське шосе 39384 авто/добу
5. Чорновола – Гординського 34968 авто/добу

19-річний керманич автомобіля  “Хонда Мотор” не переконався в безпеці руху та почав раптово виконувати маневр ліворуч. При цьому водій не надав переваги у русі автомобілю «Фольсваген Поло», за кермом якого був 40-річний місцевий житель.

У результаті ДТП обидва водії потрапили у лікарню. Отримала травми і пасажирка автомобіля «Фольсьваген», яку лікарі теж госпіталізували.