Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затиснутою і негарною…

Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами.

Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання.

Не можна щось просити – треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це?

Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість. І нема чого так вбиратися в такому поважному віці.

Нелюбов – коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають.

Коли незручно їсти при близькій людині – вона може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш.

Нелюбов – коли нічого не можна.

Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скули, не ний, не реви, – смирно сиди й чекай.

Коли НЕ заступаються і кажуть: сам винен! – це не любов.

Коли нічого не дарують – нелюбов.

Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов.

Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачі дати. А не люблять – просто так.

Хоча кажуть: «так люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!». Ось це і є – нелюбов.

І від неї вмирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, котрі беззахисні і чутливі.

Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затиснутою і негарною; вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати… Тут нічого не поробиш; якщо є сили – треба йти хоч з вузликом на паличці.

Або хоча б ясно зрозуміти – це нелюбов. Не любов.

Автор: Анна Кір’янова