Починала бойовим медиком, а зараз – оператор БпЛА. Її стихія — важкі бомбери.

«Спершу морально було надзвичайно важко: я усвідомлювала, яка колосальна відповідальність лежить на мені — доставка провізії, води, ліків і необхідних речей нашій піхоті. Плюс треба докладати максимум зусиль, щоб «пташка» благополучно поверталася назад — їх обмежена кількість, і коштують вони кругленьку суму. Але після вдалих польотів швидко набула впевненості й натхнення. Тепер ще й активно міную та «мінусую» противника», – розповідає «Мурка», вимушено приховуючи своє обличчя.

У січні Ліза отримала серйозну вибухову травму, перенесла операцію на колінному суглобі. Після лікування та реабілітації вона знову в строю.
Побратими захоплюються її мужністю та відвагою. Нещодавно Лізі вручили відзнаку Головнокомандувача ЗСУ — почесний нагрудний знак «Золотий хрест».
«Перемога однозначно за Україною: ми сильні духом, згуртовані і нашого козацького запалу вистачить, щоб російська навала згоріла дотла», — упевнена Ліза.

101-ша окрема бригада охорони ГШ ЗСУ ім. генерал-полковника Генадія Воробйова

Чоловіки та жінки, долучайтеся до ЗСУ:
https://army.gov.ua/
https://recruiting.mod.gov.ua/

Те, що зараз відбувається навколо ящуру в Росії, Казахстані та частково в Китаї – це вже давно не просто епідемії. Це системний збій, у якому зійшлися страх втрати експортних доходів, управлінська бездарність і традиція приховувати проблему до останнього. Страх повідомити керівництву погану новину присутній не тільки у російських військових.

Казахстан реагує швидко і формально правильно: закриває кордони для тварин і сировини, обмежує імпорт, запускає масову вакцинацію. Експерти прямо вказують на джерело загрози – поширення інфекції з сусідніх країн, насамперед Росії. Але ключова проблема в тому, що сама Росія поводиться так, ніби епідемії немає, хоча всі її дії свідчать про протилежне.

Масовий забій худоби, який уже охопив величезну територію – від Сибіру до Поволжя, – це типова реакція на ящур. Інакше такі заходи просто не мають сенсу. Але при цьому влада уникає самого слова “ящур”. Причина гранично прагматична: офіційне визнання епідемії автоматично обрушить експорт. М’ясо, молочна продукція, корми – все опиниться під забороною. Ринки, насамперед китайський, закриються миттєво. Це мільярди втрат, а при зруйнованій економіці такі збитки можуть виявитися смертельними. Тому виникає парадокс: з хворобою борються як з ящуром, але публічно її не існує.

Ця подвійна реальність – головний фактор дестабілізації. Замість прозорого карантинного режиму запускається силова кампанія. У фермерів вилучають худобу, часто без пояснень, під різними приводами – від “пастерельозу” до “сказу”. Люди виходять на протести, перекривають дороги, погрожують крайніми заходами, аж до самоспалення – у відповідь отримують штрафи, затримання та тиск. У підсумку епідемія перетворюється не тільки на економічну, а й на соціальну проблему.

Окремий тривожний сигнал – версія про можливу помилку у вакцинації. В умовах централізованої системи достатньо одного збою – неправильного дозування, дефектної партії або методичної помилки, – щоб запустити ланцюгову реакцію. Масштаб поширення інфекції побічно вказує саме на системний збій, а не на локальні вогнища.

Але є й ще небезпечніший аспект, про який дедалі частіше говорять неофіційні джерела в Telegram. У мережі вже з’являється безліч відео, на яких видно, що так звані скотомогильники в Росії не відповідають елементарним вимогам безпеки: туші тварин не спалюються належним чином, залишаються відкритими, їх розтягують дикі тварини та птахи. Це означає, що вірус отримує ідеальні умови для подальшого поширення – вже поза будь-яким контролем.

У такій ситуації йдеться не просто про внутрішню проблему однієї країни. За умови подібної недбалості ящур здатний розлетітися далеко за межі регіону з приголомшливою швидкістю – через міграцію тварин, птахів, транспортні ланцюжки та сірі поставки продукції. Будь-які кордони стають умовною річчю.

Китай у цій історії діє жорстко і без зайвих ілюзій: виявили новий штам – знищили поголів’я, локалізували осередок. Це болісно, але передбачувано і зрозуміло ринку. На відміну від російської моделі, де непрозорість сама стає фактором поширення ризику. Це може стати страшнішою проблемою, ніж COVID, як у даний момент, так і в перспективі. Оскільки знищення поголів’я неминуче, продовольча криза та новий виток економічного хаосу чекають на регіони та цілі країни.

Казахстан, незважаючи на більш раціональні кроки, теж не уникнув проблем із прозорістю. Влада не розкриває, які саме вакцини та препарати застосовуються, наскільки вони ефективні. Це критичний момент: без відкритих даних неможливо оцінити, чи не повторюється той самий сценарій із технологічною помилкою, який уже міг стати тригером кризи в Росії.

Додаткову загрозу створюють природні фактори – зокрема, міграція сайгаків і птахів. Їхня мобільність робить будь-які адміністративні кордони умовними. Якщо вірус закріплюється у дикій фауні, ситуація виходить з-під контролю і перетворюється на затяжну регіональну проблему.

У підсумку ми бачимо класичну картину: спробу одночасно зберегти експорт, приховати масштаб проблеми та керувати наслідками жорсткими силовими методами. Але така модель не працює в біології. Віруси не реагують на цензуру та адміністративні заборони. І чим довше зберігається режим недомовленості, тим вищий ризик, що ветеринарна криза остаточно переросте в економічний та глобальний епідеміологічний фактор.

У цьому сенсі проблема виходить далеко за межі сільського господарства. Росія сьогодні стає джерелом ризику не тільки через свою агресивну війну та загрозу нових воєн, а й через системну недбалість у боротьбі з епідеміями. Це вже загроза, яка потенційно стосується не тільки сусідніх країн, а й глобальної біобезпеки.

Ексклюзивно у день Служби безпеки України АрміяInform після спілкування з представником Обʼєднаного центру координації пошуку та звільнення полонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ привідкрили завісу деталей процесу обміну полоненими, репатріацій, моменти зустрічі з тими, кого вважали безвісті зниклими, умови, у яких утримують наших людей та чому для росіян головна мета — зламати українських полонених не лише тортурами, але у першу чергу психологічно.

« Обмін — це не момент. Цей процес починається задовго до того, як автобус з виснаженими людьми зупиняється у визначеній «точці»

— Ми займаємося обмінами ще з 2014 року, — говорить представник Обʼєднаного центру при СБУ. — Звичайно, тоді все було інакше, швидше, адже то були «польові домовленості», контакти на рівні комбатів, приймалися оперативні рішення. З 2022 року система обміну полоненими масштабувалася в рази. Алгоритми та інтенсивність почали відбуватися абсолютно по-новому.

Спочатку — переговори. Складні, нервові, часом безрезультативні, адже окупанти інколи гальмують прийняття рішень. Далі необхідно сформувати пропозиції. Тут не може бути гарантій з ворогом.

Потім узгодження місця і часу, підготовка логістики, безпеки, координація з відповідними структурами Сил безпеки і оборони…

— У процесі задіяні ЗСУ, МВС, ГУР, Нацполіція… Кожен із нас виконує свою роботу, щоб перед «фіналом» не було зриву, адже з ворогом ми постійно на межі. Загалом, усі обміни та репатріації відбуваються за лінією бойового зіткнення, на території, яку контролює ворог. Там поняття «тиші» доволі таки умовне, адже були випадки, коли з їхнього боку саме у момент обміну починало прилітати… Це ризик для всіх, через їхню погану комунікацію у підрозділах. Не шкодують навіть своїх офіцерів, які так само присутні на таких заходах.

118 шансів повернутися додому 

Від початку повномасштабного вторгнення було здійснено 118 заходів з повернення полонених.

Завдяки Обʼєднаному центру при СБУ разом з колегами з інших підрозділів додому з 2022 року повернулися 7996 людей: з них — 7711 військових та 285 цивільних.

Перший обмін відбувся 17 березня 2022 року на Запорізькому напрямку. Далі — майже щотижня 20,30,50… і так триває роками.

— Якщо рахувати конкретно з 2014 року — цифра сягатиме понад 10 тисяч успішно врятованих життів наших людей. Так виходить, що я один із перших, кого наші хлопці бачать першим. Заходжу у автобус, кажу їм: «Добрий день», і далі складно просто описати відчуття цих людей, котрих місяцями, а багатьох і роками тримали у неволі. Вони не знають, куди їх везли, адже часто росіяни годинами їх просто возять, вводять в оману, кажучи, що їдуть на обмін, а потім везуть назад і продовжують свій методичний наратив, що наші полонені нікому не потрібні. Це чергові їхні спроби зламати українців.

Полон — це система знищення не лише фізична, але і моральна 

Тортури, холод, голод, відсутність медицини, постійні знущання і примус вивчати російській гімн та їхню культуру — це реалії, у яких щоденно живуть наші полонені.

— Коли ми зараз бачимо фільми про жахи ІІ Світової Війни, які відбувалися у концтаборах, а потім обмінюємо наших хлопців і слухаємо, що вони пережили те саме, що і нацисти робили з поневоленими, то це просто важко нормально навіть уявити. Наших людей роздягають у мороз, виводять на вулицю, обливають крижаною водою, утримують у нелюдських умовах та повній антисанітарії, тощо. Багато з них повертається з туберкульозом та іншими важкими захворюваннями або взагалі гинуть. Але найстрашніше — за оцінками експертів — 95% звільнених з полону повертаються психологічно зламаними… — розповідає представник Обʼєднаного центру при СБУ.

Їх доля була невідома, а вони повернулися додому 

Один із сильних моментів у обмінах — коли повертаються ті, кого вважали безвісті зниклими. Часом про них немає жодної інформації місяцями та роками і раптом — вони живі. Для системи, у якій працює Обʼєднаний центр при СБУ — це результат ефективної роботи. Для колишнього полоненого та його родини — неймовірне диво.

Історія «Борща» з Маріуполя та Чернігівщини

— Доволі часто у пропозиціях на обмін зустрічаються повні тезки. Одним із таких моментів був з полоненими зі справжнім українським прізвищем Борщ. Як раз на першому обміні від початку повномасштабки, ми очікували морпіха з Маріуполя. росіяни ж привезли іншого нашого полоненого Борща, якого вони поневолили на Чернігівщині.

Ми були раді, що так швидко обміняли його і він знову опинився вдома. За морпіха Борща довелось боротися довше… Його повернули з полону лише через три роки.

Навіть у такому мороці і крізь таку біль бувають світлі момент.  Часом їдемо на обмін, дивимося у списки і бачимо — у когось з них сьогодні день народження. Заходиш у автобус, кажеш: «У тебе сьогодні справді щасливий день», і людина вперше за довгий час просто може посміхнутися, — згадує посадовець.

Репатріація як окремий фронт роботи 

Окремий напрямок роботи Обʼєднаного центру при СБУ — репатріація тіл загиблих. Деякі помилково вважають, що це «обмін», втім це не так. Цю роботу розпочали у червні 2022 року і вже наприкінці місяця того ж року Україна отримала перші тіла загиблих захисників Маріуполя. З того моменту ця робота ведеться системно, майже щомісяця.

— У цьому процесі не може бути паритету по кількості репатрійованих тіл. Скільки є загиблих — стільки передається. Це домовленість яка досягнута відразу і відповідає умовам війни. Далі експерти ідентифікують наших загиблих і передають родинам, щоб ті могли гідно поховати своїх рідних.

«росіяни все розуміють, але далі живуть у своїй системі» 

За словами представника Обʼєднаного центру при СБУ, російські офіцери, які беруть участь у перемовинах щодо обміну — не фанатики. Вони усвідомлюють що відбувається, але продовжують виконувати злочинні накази.

Окупанти у такі миті не мають емоцій чи відкритої ненависті. Для них — це просто робота. І можливо, це страшніше за все…

— Для росіян наші люди, яких вони полонили — «товар», яким вони маніпулюють і обмінюють на свої інтереси чи вигоди. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, є чітке визначення військовополонених, втім росіяни продовжують порушувати існуючі правила ведення війни і Женевські конвенції. Окупанти засуджують наших хлопців, катують, знущаються… В Україні полонених ворогів утримують згідно усіх визначених міжнародних норм, це навіть візуально видно: наші повертаються виснажені, а їхні цілком здорові, адже вони утримуються у належних умовах та їм надається необхідна медична допомога, — наголошує він.

За даними Обʼєднаного центру, відомо про більше ніж 100 стаціонарних масових підтверджених місць утримання наших полонених. Втім, росіяни постійно переміщують наших полонених військових, перевозять по всій території рф, щоб заплутати та вкотре психологічно зламати українців.

Після обміну деякі росіяни знову потрапляють у полон

У авторитарно-тоталітарному режимі рф немає поняття, що їхніх солдат, яких вони повернули з полону можна звільнити від злочинної служби.

Багато колишніх полонених рф самі кажуть, що не хочуть більше воювати. Втім, їм дають 3 доби на зустріч з родинами, а якщо такий солдат не повертається, на 5 день, за ним прибувають з його частини та везуть на передові позиції.

— У нас був такий полонений, якого повернули у лютому 2024 року, а вже у травні він знову потрапив у полон. Ми питаємо у нього, як так? А він каже, що його знову кинули на передній край, наближалося їхнє улюблене «9 травня», і його командир вирішив «захопити позиції». Втім, очевидно, що спроба була невдала і окупант знову опинився у полоні.

Посадовець СБУ говорить, що також є спеціальні програми для тих росіян, хто дійсно усвідомив, що вони «на стороні зла», і боротися треба не з мирною країною, а з головною пухлиною нашої планети — росією.

Справжня ціна повернення 

За цими цифрами та фактами — ціла історія, сповнена болю, сліз, років невідомості. Хтось повертається у свій день народження, дехто коли вже втратив надію, а когось дочекалися на щиті, щоб гідно поховати.

Втім, є і інше: понад 10 тисяч людей, за ці 12 років протистояння і боротьби українського народу за свободу, знову вдома, з рідними, знову вчаться посміхатися, знову відчувати любов…

А для тих, хто досі чекає, обовʼязково буде момент, коли у автобус зайдуть і скажуть: «Добрий день! Хлопці, їдемо додому».

Висловлюємо щиру подяку керівництву Служби безпеки України за підтримку та ефективне керівництво! Дякуємо за результативну взаємодію з Силами безпеки і оборони України, а саме ЗСУ, МОУ, ГУР, МВС, НГУ, ДПСУ, ДСНС, НПУ, Офісу Президента України та Уповноваженому ВРУ з прав людини.

Разом — ми сила!

Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні дійшла висновку, що на підставі зібраних доказів російська влада вчинила злочини проти людяності, зокрема депортацію та примусове переміщення українських дітей, а також їх насильницьке зникнення.

У своєму звіті Комісія задокументувала системні порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, які Росія вчиняє на тимчасово окупованих територіях України.

Головні висновки звіту:

Депортація українських дітей

Комісія підтвердила депортацію щонайменше 1 205 українських дітей, з яких 995 були вивезені ще до початку повномасштабного вторгнення з 11 установ на території так званих «ЛНР» та «ДНР».

Міжнародне право дозволяє лише тимчасову евакуацію дітей з поважних причин. Натомість Росія координувала довгострокове переміщення та розміщення українських дітей на своїй території.

Деяких дітей передавали на всиновлення російським військовим і чиновникам, змінювали їм документи та нав’язували російське громадянство, що ускладнює їх подальше повернення додому.

Псевдосуди над цивільними

Під час окупації десятки українських цивільних, серед яких також фігурують діти та підлітки, опинилися на лаві підсудних у так званих судах, часто за сфабрикованими звинуваченнями.

Серед тих, кого переслідували, — працівники Запорізької АЕС, колишні учасники АТО, родичі українських військових та люди, яких окупаційна влада вважала проукраїнськими.

Сексуальне насильство

Комісія задокументувала випадки сексуального насильства з боку російських військових щодо жінок, дівчат, чоловіків і військовополонених.

Такі злочини відбувалися під час обшуків у будинках, у селах під окупацією та в місцях утримання.

Постраждалим було від 13 до 52 років. Багато з них зазнали тяжких фізичних і психологічних травм.

Перешкоди для повернення дітей

Навіть коли родини знають, де перебувають їхні діти, їх повернення залишається надзвичайно складним.

Звіт підкреслює, що понад 80% дітей, чиї справи досліджувала Комісія, досі не повернулися додому.

Росія не створила жодного механізму для швидкого та безпечного повернення дітей. Родини змушені долати складні бюрократичні процедури, збирати документи місяцями або роками та шукати небезпечні маршрути через кілька кордонів.

У деяких випадках родичам навіть відмовляли у в’їзді або погрожували звинуваченнями у співпраці з Україною, щоб не дозволити забрати дитину.

Частину дітей вдалося повернути лише завдяки зусиллям України, правозахисних організацій та міжнародних партнерів.

Росія має понести відповідальність.

Ми не зупинимося, доки кожна українська дитина не буде повернена додому.

Російські спецслужби не зупиняються: щодня вони намагаються завербувати українців — незалежно від віку, статі, освіти чи патріотичних поглядів. Підлітки, пенсіонери, дорослі, навіть діти — усі потрапляють у зону ризику.

Багато українців досі вважають: «Мене точно не завербують — я ж не наївний/наївна». Саме ця впевненість, за дослідженнями проєкту dovidka.info Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, стає найнебезпечнішою пасткою.

Ось п’ять ключових причин, чому варто бути пильними:

Причина 1: ніхто не каже «добрий день, я вербувальник»

Ворог щоразу вигадує нові методи вербування, аби не викликати підозри. Вас не відразу попросять, скажімо, підпалити автівку, але можуть запропонувати перевіряти заклади громадського харчування. А потім проситимуть робити регулярні фото закладів поблизу, позначати камери спостереження на мапі тощо.

Кожне завдання окремо здається невинним, але разом — це повноцінна розвідка для ворога, і ви не зчуєтеся, як станете виконавцем.

Під час спілкування з роботодавцем вас має насторожити:

– прихований номер телефону

– вам пропонують високу зарплату (від 500$-2000$) за дуже прості завдання (фото, відгуки, коментарі тощо)

– категоричне прохання нікому не розповідати про «нову роботу»

Причина 2: агенти ФСБ вивчають жертву

А ще володіють психологічними й нейролінгвістичними методами впливу, знають, на які слабкі місця натиснути, як «обробити» саме вас: борги, особисті образи, політична позиція. Спочатку вам запропонують зробити якусь «дурничку», що не викликає підозри, наприклад, зареєструвати акаунт. Поступово куратор створює ілюзію повної безпеки та підтримки, а завдання стають складніші.

Вами маніпулюють професіонали, чиє завдання — змусити вас зрадити добровільно, без усвідомлення наслідків.

Причина 3: патріотів теж вербують

Ми не ставимо під сумнів вашу національну свідомість чи патріотизм. І, можливо, саме ви справді не поведетеся на маніпуляції. Проте російські агенти мають окрему схему вербування для свідомих, патріотично налаштованих українців. Наприклад, прикидаються онлайн співробітниками українських спецслужб і просять зробити якусь справу «для блага держави» чи «для допомоги ЗСУ».

Причина 4: шантаж — дієвий метод

Для ворога не існує жодних «недопустимих» методів чи межі, яку не можна перетинати.

На вас можуть «нарити» компромат, зламати ваш телефон і викрасти сенситивну інформацію (наприклад, відверті фото чи переписки) — а потім шантажувати цим.  Вербувальники можуть погрожувати завдати шкоди вашим рідним, особливо дітям.

Двічі подумайте перед тим, як ділитися особистою інформацією в інтернеті чи надсилати комусь приватні фото.

Причина 5: страх вимикає критичне мислення

Залякування — головний інструмент ворожих спецслужб. Часто вербування починається з дрібних завдань, але щойно вони виконані, людину починають цим шантажувати. Куратори погрожують «злити» переписку правоохоронцям, переконують, що «вороття немає» і в’язниця неминуча. Через паніку людина втрачає здатність мислити раціонально.

Що робити, якщо ви вже отримали таке повідомлення?

Зробіть скрин листування та профілю відправника, зверніться до поліції — 102 або до СБУ — 0 800 501 482. Також ви можете надіслати докази на офіційний чатбот СБУ «Спали» ФСБшника в Telegram — @Spaly_FSB_bot.

Важливо! Ворог створює підробки українських чатботів. Перш ніж відправляти будь-яку інформацію, перевірте бот на правдивість за допомогою інструменту «Ботчекер» на сайті dovidka.info.

Найстрашніше — не потрапити в пастку. Найстрашніше — потрапити і повірити, що вже немає виходу.

Вихід є завжди. На будь-якому етапі можна зупинитися, звернутися до СБУ та перейти на бік держави. Добровільне зізнання та допомога у викритті ворожих мереж — це реальний шанс уникнути кримінальної відповідальності та врятувати своє життя й життя близьких.

Ваша безпека — у ваших руках.

Не станьте маріонеткою російських спецслужб

Переважна більшість хлопців в 18 років мають мільйон планів. Написати в програму? Переглянути умови? Розповісти мамі? Вся ця “підготовка” затягується місяцями. А в тебе це займає день.

“Контракт 18–24” — це не тест, де розбереш себе до полусмерти перед рішенням. Це просто акт ініціативи:

1. Переглянути анкету у Резерв+ (10 хвилин)
2. Пройти медкомісію (1 день)
3. Обрати бригаду та спеціальність (твій вибір)
4. Підписати (10 хвилин)

На цьому етапі ти не “йдеш на війну” — ти приймаєш своє рішення, яке стане поворотною точкою. Наступні 45 днів базової підготовки дадуть тобі ясність, як ніхто й ніщо раніше.

Хлопці кажуть:
“Я думав, що не впораюся. Через тиждень усім було все ясно — це моє місце.”
“Чекав, аж поки мене мобілізують. Виявилося, що контракт — це щось зовсім інше.”
“Скоро я отримаю мільйон, буду вільний від мобілізації й ще й виросту як людина.”

Грань між “думав” і “зробив” дуже тонка. Проходить одна кнопка. Одна розмова з батьками. Один день у військкоматі.

І потім? Потім твоє життя вже не буде схожим на те, що було до цього. Гарантую.

Долучайся через Резерв+ або 18-24.army.gov.ua

Відділення комунікацій 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України

«Я розумів, що повномасштабне вторгнення буде, тому заздалегідь прийняв рішення долучитися до ЗСУ. Обрав 68-й батальйон територіальної оборони, який дислокувався в Ужгороді та формувався переважно з жителів міста і району. Якщо вже доведеться воювати, то краще разом із земляками. Саме тому в нас у бригаді дуже дружні підрозділи, сильні взаємопідтримка і взаємовиручка. А на війні це надзвичайно важливо», — пояснив «Шор» свою мотивацію.

Із квітня 2022 року разом зі своїм батальйоном він перебуває в зоні бойових дій на Донбасі. Відтоді, разом із побратимами, пройшов Донецьку, Харківську та Сумську області.

Нині майор медичної служби «Шор» очолює медичну службу всієї бригади.

101 окрема бригада Територіальної оборони Закарпаття

#УкраїнськеВійсько #ЗахищаємоСвоє

Приєднуйся до найкращих:
✔️https://army.gov.ua/
✔️https://recruiting.mod.gov.ua/ чи
✔️https://lobbyx.army/⁩

Бригада, що пройшла сотні кілометрів фронту.
Це шлях, написаний мужністю, потом і кров’ю.
Шлях людей, які вміють тримати, коли інші падають.
Які виконують роботу, від якої залежить країна.
Ми бачили війну зблизька.
Ми втрачали тих, кого називали братами.
І сьогодні схиляємо голови перед кожним, хто віддав життя за Україну.
Їхня відвага — в нашій пам’яті.
Їхня сила — у наших серцях.
53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха — це не просто підрозділ.
Це символ стійкості, братерства і честі.
Ми продовжуємо їхній шлях.
Ми воюємо, щоб жити.

80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада — підрозділ, що поєднує швидкість, відвагу і професіоналізм. Якщо ти хочеш служити серед найкращих, отримати навички та стати частиною еліти — це твій шлях.
Приєднуйся та обирай свій шлях:
🔗 https://army.gov.ua/
🔗 https://recruiting.mod.gov.ua/
🔗 https://lobbyx.army/

Коли наступали на Курщину, був час і салатики порізати, і музичку послухати. Артем «Фізрук» Кулачевич розповідає про свій шлях від ТРО до заступника командира батальйону Буковинської бригади. За операції свого підрозділу президент нагородив його «Хрестом бойових заслуг» — він та його бійці вперше в Україні організували рейд ударними дронами на Курщині.
Артем пригадує перші дні повномасштабної війни: як долучився до ТРО, як тренував своїх бійців та чому вирішив стати в ряди 82 десантно-штурмової Буковинської бригади.

Кого з квітня позбавлять пенсії з інвалідності, а кому змінять виплати
У 2025 році в Україні змінюються умови отримання пенсій по інвалідності. Хто має пройти повторний огляд, а хто звільняється від цієї процедури? Українцям пояснили, як продовжити виплати по інвалідності у 2025 році та за яких умов вони можуть бути припинені, пише Стіна з посиланням на матеріал видання “На Пенсії”.

Нові правила виплат
Відповідно до Закону № 4170-ІХ та статей 30-35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, громадяни з інвалідністю отримують пенсії за певними умовами. Одним із ключових моментів є повторне оцінювання стану здоров’я. Якщо людина пропускає його без поважних причин, виплати можуть бути припинені з першого числа місяця, наступного за місяцем, коли оцінювання мало відбутися.

Проте новий закон передбачає винятки з цього правила.

Ключові зміни у виплатах по інвалідності
Призупинення виплат: Якщо людина з інвалідністю не проходить повторний огляд у встановлений термін, пенсія припиняється з наступного місяця.
Винятки з правила: Якщо огляд не проведено з об’єктивних причин (визначених Кабінетом Міністрів), виплати продовжуються.
Для військових: Військовослужбовці отримують пенсію за інвалідністю на весь період служби.
Автоматичне продовження: Якщо людина мала пройти повторний огляд у період із січня по червень 2025 року, її інвалідність та пенсія продовжуються автоматично до 1 липня 2025 року.
Термін переогляду:
Чоловіки віком 25-60 років із ІІ або ІІІ групою інвалідності повинні пройти повторне оцінювання з 1 квітня по 1 листопада 2025 року.
Для інших категорій громадян переогляд необхідно пройти до 1 квітня 2026 року.
Хто звільняється від переогляду?
Не потрібно проходити повторний огляд особам, які:

Проживають на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій.
Мають тяжкі захворювання, які унеможливлюють пересування та самообслуговування.
Мають безстрокову інвалідність, яка не потребує повторного підтвердження.
Для військовослужбовців та співробітників силових структур інвалідність продовжується автоматично на весь період служби та ще на 60 днів після звільнення.
Ці зміни допоможуть спростити процедуру продовження виплат та гарантувати їх отримання тим, хто дійсно цього потребує.

Держсекретар США Марко Рубіо запевнив, що можливі поступки з боку Вашингтона не порушать “червоні лінії” України та не будуть проти інтересів Європи. Про це заявила очільниця європейської дипломатії Кая Каллас, повідомляє Tagesschau.

Перед засіданням міністрів закордонних справ країн НАТО журналісти запитали Каллас, чи запевнив Рубіо, що США не підуть на поступки, які проти інтересів і “червоних ліній” України. Голова дипломатії ЄС відповіла ствердно.

“Було наголошено, що нічого про Україну без України, і, звичайно, Україна та Європа повинні погоджуватися на те, що обговорюється, тому що все це відбувається в Європі. Тому так, він дав нам запевнення щодо цього”, – сказала вона.

Держсекретар США Марко Рубіо вважає, що війну росії проти України реально закінчити на умовах, які влаштують обидві сторони. На його думку, готовність чи неготовність росіян до миру стане очевидною протягом найближчих тижнів.

За його словами, президент Дональд Трамп хоче закінчити війну якомога швидше. Зараз Штати у процесі пошуку умов, які задовольнять і Україну, і агресора.

“І ми скоро будемо знати, через тижні, не місяці, чи росія готова до миру. Якщо так, то можемо закінчити війну”, – сказав Рубіо.

Він висловив сподівання на готовність росіян до миру.

“Якщо українці продемонстрували готовність до припинення вогню і створення простору для переговорів, тоді скоро, не через пів року, росія і путін матимуть ухвалити рішення, чи вони готові до миру. Сподіваюся, що вони готові”, – прокоментував Рубіо.

Він підкреслив, що Штати не потраплять в пастку безкінечних переговорів, навіть якщо росія старатиметься затягнути процес. Якщо вона не готова, то США будуть “переоцінювати положення”. Поки що американці дивляться на дії, а не слова росіян.

Трамп заявив, що, на його думку, і путін, і Зеленський готові укласти угоду.